Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Орландо
Вулф створює історію, у якій століття проходять крізь героя, мов вітер крізь тканину. Орландо живе спочатку як чоловік, потім як жінка. Ця зміна не є дивом чи катастрофою — вона як зміна пір року. У цьому творі стать перестає бути визначенням, а стає рухом. Вулф не заперечує різниці між чоловічим і жіночим — вона показує, що в людині завжди звучить обидва голоси. І саме у цій внутрішній двоголосності народжується справжня свобода. Вулф веде оповідь то як уважна історикиня, то як бешкетна чарівниця, що переписує саму природу часу. Вона сміється над традиційними формами біографії.
Місіс Делловей
“Місіс Делловей” — це день, у якому пульсує увесь досвід людського існування. Вулф наче розгортає час, щоб у кожній хвилині вловити тремтіння думки, відлуння спогаду, ледь відчутний рух душі. Кларисса Делловей, готуючись до вечірки, постає як потік свідомості, що переливається між минулим і теперішнім. Вона то вдихає запах квітів, то зустрічає примару колишнього кохання, то відчуває порожнечу. Вулф пише так, ніби слухає внутрішню музику людського розуму. Ідея твору не в сюжеті, а у відчутті плинності. Життя як мить, що ніколи не буває цілком твоєю.
Японський класик
Двадцять шість років життя. Вічно юний поет. Інакше про Такубоку не скажеш. Його танка (пʼяти вірш) вперше прочитала в школі. Тоді вони мене особливо не вразили: ну що такого - написати пʼять рядків без рими? Однак з роками, коли я краще пізнала японську культуру, зрозуміла, що японці - доволі тонкий народ, який прагне до злиття з природою, тому кожен рядок має бути сповнений гармонії та якоїсь глибокої сили. Природа - всюди.
Історична психологія
Нечасто зустрічаєш фахівців у питаннях історичної психології. Якось ми не звикли аналізувати історію з точки зору оцінки вчинків діячів. Просто послуговуємося подіями та фактами. Та й часто обмежені в джерелах, щоб пояснити те чи інше явище. Скажімо, у 19 столітті модним було написання щоденників і спогадів, тому ставлення до подій можна витягнути звідти. А що робити, приміром, із періодом Київської Русі, коли джерел обмаль? Та й маючи щоденник, хто гарантує, що там дійсно правда, зважаючи на те, що великі люди знали, що їхні щоденники читатимуть?
Що таке нація?
Доволі популярним у наш час є завжди говорити про патріотизм, бити себе в груди й гордо іменувати себе націоналістом. Для багатьох патріотизм і націоналізм постають як речі одного синонімічного ряду, як те, чим треба пишатися. І політична ситуація в сучасній Україні, як на мене, зробила вивчення теорії нації та націоналізму, як ніколи, актуальним. Подібний інтерес до цієї проблеми мав місце на світанку української незалежності, у 1990-ті роки. По суті, першим науковцем, що грунтовно дослідив теорії нації і націоналізму є Георгій Касьянов.
До маяка
Ніби нічого не відбувається — лише розмови, спогади, мовчання. Але саме в цьому нерухомому просторі — усе життя. Фрази ковзають, як тіні на воді. Жодна не стоїть на місці, кожна має відлуння. У романі важливе як думки огортають слова, як час розчиняє межу між «тепер» і «колись». Плинність стає формою мислення. Місіс Ремзі — центр тяжіння, але не героїня у звичному сенсі. Вона — погляд, у якому інші знаходять спокій. Маяк — не мета, а примара, точка, до якої всі прагнуть. Коли ж до нього нарешті доходять, світ уже інший — не тому, що змінився берег, а тому, що змінилися вони.
Флаш
На перший погляд видається примхою — Вірджинія Вулф розповідає історію собаки. Але ця наївна оболонка обманлива. Книга — не про пса і не про його господиню поетесу. Це — про спосіб бачити світ без тягаря людських узагальнень. Флаш живе не розумом, а нюхом. Через цей нюх Вулф відкриває зовсім іншу поетику: світ запахів, ритмів, змін, які не піддаються логіці. Її мова коливається між іронією і співчуттям, між гумором і філософською меланхолією. Тут немає звичної для письменниці фрагментарності свідомості — натомість є спроба поглянути на людину збоку, очима істоти.
Уроки в 11 класі
У повсякденні студенти філологічних факультетів подібного роду літературу називали планами-конспектами уроків. Колись без них неможливо було вчителеві зʼявитися на урок. Тож ми купували ці книжечки та на їхній основі розробляли свої уроки і записували в зошит. Сподіваюся, що сучасним учителям дозволяють цього не робити.
Посібник для вступу.
Цей посібник можна назвати такою собі шпаргалкою. По-перше, через формат. Це малесенька книжечка, що є трохи більшою від долоні. По-друге, через зміст. Адже, здається, тут згадано всіх письменників від найдавніших часів до початку ХХ століття. Так, останнім у списку йде Володимир Винниченко. Та це лише здається, бо зараз програму значно розширили та додали інших авторів. Коротко і по суті. Від усної народної творчості та найвідоміших жанрів, які вивчаються у школі, до творчості модерністів.
Хвилі
У романі “Хвилі” Вірджинія Вулф розгортає цілу симфонію свідомостей. Це не оповідь у звичному розумінні, а пульсуючий ритм думок. Шестеро персонажів — шість голосів. Вулф не змальовує характерів — вона ловить вібрації свідомості. Стиль роману — це постійний рух між поезією та прозою. Тут немає сюжету, що тягне за собою читача, — є течія. “Хвилі” — це роздуми про буття, яке розчиняється у часі. Дитинство, дружба, смерть — усе тут не подія, а стан. Вулф досліджує, як індивідуальне зливається у спільне, як “я” поступово стає “ми”. Це книга, що звучить, мов монотонна гіпнотична мелодія прибою.