Здавалося, що ця казка розкриває відомий фольклорний мотив про чудодійне волосся, у якій добра фея Розабельверде із жалості дарує маленькій потворі Цахесу три чарівних волосинки, після чого все талановите й значне, що робиться й мовиться у його присутності, приписується лише йому, але у цьому творі, окрім казкової складової, Гофман розкриває широку панораму занедбаності суспільства.

Якось так невимушено й делікатно, але й водночас цікаво оповідає у своїй п'єсі відомий норвезький драматург Генріх Ібсен про втрачену таємницю сімейного щастя.

Помітно як драматург підняв завісу над питанням побуту сім'ї,  те як той щоденний побут впливає на щастя жінки, та й узагалі у чому справжній секрет сімейного щастя родини, бо як зазначив сам митець - від нього й залежить гармонія світу загалом.

Мало кому вдавалося вирватися із пекла, яке влаштовувала совєтська нищівна система, а більшість так і полягла кістьми і більше ніколи не повернулися додому. Іван Багряний вирвався звідти, а опинившись в еміграції вважав своїм святим обов'язком розповісти усьому світові про совєтський союз.

Пригоди головного героя Григорія Многогрішного розпочинаються втечею із "ешелену смерті" - етапного спецешелону нквд, що мчав до Колими смертників ГУЛАГу. Незабутнє враження справляє символічний образ дракона-поїзда, який викликає асоціації потворної сталінської системи.

Історія кохання двох людей із різних верств суспільства, із сумною кінцівкою характерна для більшості класичних творів, але Ерік Сігал відтворив її на сучасний лад.

Вважаю, що подібна сентиментальна література прекрасно розкриває відносини між людьми, та й загалом робить акцент на тому - яке ж несправедливе життя, і як багато в ньому як радості, так і печалі...