Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Перемагає той, хто стріляє або зраджує першим
Якщо ти втомився від правильних детективів із благородними копами і хочеш зацінити справжній кримінальний бруд, то цей роман - ультимативний дарк-флекс. Це третя частина історії про багату і порочну Хельгу Рольф, де рівень цинізму просто пробиває стелю. Ніякої моралі, тільки великі бабки, шантаж і жорсткі підстави, де кожен готовий перегризти горлянку ближньому.
#
За право залишитись в професії
«Ревізія» - це вже третя книга саги, і тут Мруз просто бере і жорстко ламає свою ж головну героїню. Раніше ми звикли бачити Йоанну Хилку такою собі акулою, яка тусується на самій верхівці у скляних хмарочосах Варшави. А тепер автор тупо скидає її з цього п'єдесталу на самісіньке дно.
#
Медіуми, тумани та вікторіанський вайб
Уявіть собі Лондон середини ХІХ століття. Густий туман, вогкість і масове захоплення спіритизмом. Головна героїня Женев'єва Тіммонс заробляє на життя тим, що прикидається медіумом - майстерно вішає локшину на вуха скорботним аристократам. Але одного разу її шахрайство викривають. Замість в'язниці їй випадає химерний шанс: провести сеанс у похмурому маєтку для лорда, чия наречена загинула просто напередодні весілля. Поліція списує все на самогубство, лорд переконаний у вбивстві. І тепер фіктивній шарлатанці доводиться грати в справжнього детектива.
#
Зручний тригер для вендети
«Зникнення» - це друга книга з циклу Ремігіуша Мруза про адвокатку Йоанну Хилку. Якщо в «Касації» ми спостерігали за розкішною і брутальною корпоративною м’ясорубкою у варшавських хмарочосах, то тут автор виштовхує своїх героїв із зони комфорту. Він кидає їх у справу, яка з перших сторінок здається юридичним і логічним самогубством.
#
Боббі і Френкі замість Марпл і Пуаро
«Чому не Еванс?» - от це тупо ковток свіжого повітря. Це екшн, роуд-муві та гостросюжетний трилер в одному флаконі. Тут немає ні Пуаро, ні Марпл. Тільки двоє молодих і безбашенних тіпів, які лізуть у кримінальне болото чисто через цікавість.
#
Все ж, не примарилось...
Обожнюю подорож поїздом, чай у підсклянниках і сон під стукіт коліс. Але «Поїзд о 4:50 з Педдінґтона» доводить, що вікно сусіднього вагона може стати екраном для справжнього хоррору в прямому ефірі. Це один із найбільш драйвових кейсів місіс Марпл, де розслідування ведеться за всіма канонами тактичного шпигунства.
#
Соковите ретро і Тарантіно по-українськи
Зірка розшукової поліції Іван Карпович Підопригора вирішує піти на пенсію. Він купує хутір на Полтавщині, мріє про тихе життя, сад та свиней. Але кримінальний світ плював на його плани. Дуже швидко провінційний спокій летить шкереберть, і Підопригора стає приватним детективом, розплутуючи справи різного калібру: від сільських крадіжок до маніяків і кривавих змов.
Четвертий чоловік
Оповідання «Четвертий чоловік» входить також до цієї збірки. Скажу чесно: не до кінця його зрозуміла, бо містичного трохи більше від реального. Чимось мені нагадало історію про Біллі Міллігана та «Пʼяту Саллі» Деніела Кіза. Отож, йдеться про людину, що мала роздвоєння особистості, а якщо бути точнішим - розчетверіння (чи як краще сказати, коли особистостей аж чотири?). Крісті використовує цікавий прийом обрамлення: троє чоловіків випадково опинилися в одному вагоні, причому всі вони знайомі. Це канонік, лікар та адвокат. Разом із ними сидить четвертий чоловік. Але то незнайомець.
#
Парадокс мовчазного монстра
Як людина, що вже майже двадцять років викладає правознавство, я звик розбирати закони по кісточках. Але «Касація» Ремігіуша Мруза (це перша книга з величезного циклу про Йоанну Хилку) - це взагалі інша ліга. Мруз не просто пише черговий детектив, він бере всю систему правосуддя і тупо перетворює її на якийсь безжальний корпоративний спорт, де б'ються без правил.
#
Суто літературне вбивство
Друга повість зі збірки - «Суто літературне вбивство» - різко міняє і картинку, і настрій. Якщо попередня «Неврахована жертва» тягала нас по міському асфальту і бандитських наслідках 90-х, то тут Вільчинський пропонує пограти в такий собі класичний детектив, але з нашим, рідним колоритом.