Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
#
Нехай усі уб'ють Констанс
Бредбері майстерно підмінює жанр. Це нібито детектив, але детектив тут — лише форма. Справжній зміст — у роздумах про старіння, пам’ять, тлін і марність спроб утекти від себе. Констанс зникає — фізично і символічно. Її шукають, але водночас шукають і те, що вже давно втрачено: золотий вік, молодість, сенс. Цей роман — мандрівка крізь згасаючий Голлівуд, крізь лабіринт старих особняків, де живе минуле. І водночас — це занурення в голову людини, яка намагається зрозуміти, чому вона ще жива, коли все важливе вже стало спогадом. У кожній сцені відчувається втома — не як слабкість, а як досвід.
Життя - це гра
Уперше почула про Еріка Берна та його книгу чверть століття тому, коли на першому курсі педуніверситету вивчала загальну психологію. Лекторка нам говорила про те, що люди грають три ролі : дорослого, батька та дитину, тому для уникнення конфліктів, необхідно, аби один з учасників транзакції зайняв нерівну позицію, тож при спілкуванні із начальством слід стати дитиною й з усім погоджуватися.
Ніч перед кінцем світу
Бредбері не намагається вразити масштабом чи хитромудрими сюжетами — він просто підсовує ситуації, які здаються знайомими. Десь технологія, десь страх, десь крихкий спогад. Але щоразу — людина в центрі. «Ніч перед кінцем світу» оповідання, яке дало назву збірці, ставить просте тривожне питання: що робити, якщо завтра все скінчиться? Бредбері не намагається дати рецепт — він дивиться разом із героями в порожнечу й фіксує реакцію. Там є спокій, страх, розгубленість, іноді навіть полегшення.
День повернення додому
Цей цикл історій — мов листи з іншого боку завіси, де чудернацьке не лякає, а пояснює. Тут немає боротьби добра зі злом. Немає фінального страху. Лише тонке, майже невидиме відчуття, що світ — глибший і ніжніший, ніж здається. Усі тексти збірки — «Дядько Ейнар», «Мандрівниця», «Квітневе чаклунство», «Хлопець-невидимець» тощо — ніби сполучені судини одного світу, де фантастичне не конфліктує з реальністю, а проростає в ній, як трава крізь тріщини тротуару. Магія тут — не трюк і не засіб втечі. Вона — спосіб буття. Жінка, яка відчуває всі смерті світу.
Жовтнева гра
Оповідання «Жовтнева гра» — нервовий центр збірки. В цій історії Бредбері показує зсув де батько поступово перетворює гру на експеримент зі страхом. В інших оповіданнях — «Скелет», «Натовп», «Дотик вогню», «Корпорація «Маріонетки» — працює той самий принцип: вивертання знайомого. Бредбері не створює нових світів — він ламає ті, в яких ми вже живемо. Він бере тіло, місто, сім’ю, офіс — і зсуває в них щось на міліметр. Цього достатньо, щоб усе розсипалось. Спільна нитка збірки — розмитість кордонів між внутрішнім і зовнішнім. Тіло легко зраджує. Пам’ять — ненадійна.
Коротко про українську обрядовість
Олекса Воропай є знаним дослідником української календарної обрядовості і автором двотомника «Звичаї нашого народу». Однак для школярів, тим більш початкової чи середньої школи, не так просто опанувати два томи, тому для них було підготовлено невеличку книжечку із найважливішими святами. Я придбала її для своєї сестри, що навчалася тоді у пʼятому класі і отримувала не раз завдання підготувати виступ про той чи інший звичай, особливо актуальним це було в зимовий час. Отже, мова викладу якраз орієнтована на діточок.
#
Найвідоміша трагедія Шекспіра
Всі, напевно, чули про данського принца Гамлета, проте не всі читали найдовшу за обсягом та найбільш відому трагедію Шекспіра. При слові «Гамлет» у багатьох першими асоціаціями є привид батька Гамлета, «бідний Йорик», тобто череп померлого блазня Йорика в руках у принца, божевільна Офелія, що вчиняє самогубство, та фраза: «Бути чи не бути?».
