Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Як читати мову тіла
На парах із загальної психології у 2001-2002 роках нам розповідали про Аллана Піза, автора бестселера про мову жестів. У ті часи придбати подібну літературу було доволі складно, однак ми спромоглися знайти брошурку автора - обсягом до 200 сторінок. Читали й набиралися досвіду з розсекречення істинних думок співрозмовника. Ще тоді запамʼяталося, що невпевнені люди тримають руки за спиною, а коли співрозмовник не хоче вас слухати, то бере руки в замок на грудях. Також нам розповідали про різне тлумачення одного й того самого жесту в різних культурах, тому радили бути обережними.
#
#
Посібник з соціології
Насправді не так багато за часів незалежної України було видано якісних підручників і посібників з соціології. Можливо, через те, що ця наука прийшла до нас із Заходу, а тому ми не маємо досвіду підготовки літератури, а може, через широту обʼєкта соціології (суспільство), який вивчають історія, філософія, політологія. У пропонованому посібнику зроблено спробу розглянути ті теми, які входять до навчальної програми та будуть цікавими студентам.
Лід і вогонь
Оповідання «Лід і вогонь» — історія про виживання, про боротьбу між крайнощами. Холод, який паралізує, і вогонь, який знищує, тут — не просто стихії. А метафори людських крайностей: страху і зухвалості, збайдужіння й люті. Герой балансує між цими станами, шукаючи простір, де можна жити не розчавленим. І вся ця історія, написана майже сімдесят років тому, сьогодні читається як про сучасний світ: поляризований, розпечений до білого, де так легко втратити центр ваги. Інші оповідання в збірці наче варіації на ту саму тему: що відбувається з людиною, коли її виривають із звичного середовища.
#
Нехай усі уб'ють Констанс
Бредбері майстерно підмінює жанр. Це нібито детектив, але детектив тут — лише форма. Справжній зміст — у роздумах про старіння, пам’ять, тлін і марність спроб утекти від себе. Констанс зникає — фізично і символічно. Її шукають, але водночас шукають і те, що вже давно втрачено: золотий вік, молодість, сенс. Цей роман — мандрівка крізь згасаючий Голлівуд, крізь лабіринт старих особняків, де живе минуле. І водночас — це занурення в голову людини, яка намагається зрозуміти, чому вона ще жива, коли все важливе вже стало спогадом. У кожній сцені відчувається втома — не як слабкість, а як досвід.
Життя - це гра
Уперше почула про Еріка Берна та його книгу чверть століття тому, коли на першому курсі педуніверситету вивчала загальну психологію. Лекторка нам говорила про те, що люди грають три ролі : дорослого, батька та дитину, тому для уникнення конфліктів, необхідно, аби один з учасників транзакції зайняв нерівну позицію, тож при спілкуванні із начальством слід стати дитиною й з усім погоджуватися.
Ніч перед кінцем світу
Бредбері не намагається вразити масштабом чи хитромудрими сюжетами — він просто підсовує ситуації, які здаються знайомими. Десь технологія, десь страх, десь крихкий спогад. Але щоразу — людина в центрі. «Ніч перед кінцем світу» оповідання, яке дало назву збірці, ставить просте тривожне питання: що робити, якщо завтра все скінчиться? Бредбері не намагається дати рецепт — він дивиться разом із героями в порожнечу й фіксує реакцію. Там є спокій, страх, розгубленість, іноді навіть полегшення.
День повернення додому
Цей цикл історій — мов листи з іншого боку завіси, де чудернацьке не лякає, а пояснює. Тут немає боротьби добра зі злом. Немає фінального страху. Лише тонке, майже невидиме відчуття, що світ — глибший і ніжніший, ніж здається. Усі тексти збірки — «Дядько Ейнар», «Мандрівниця», «Квітневе чаклунство», «Хлопець-невидимець» тощо — ніби сполучені судини одного світу, де фантастичне не конфліктує з реальністю, а проростає в ній, як трава крізь тріщини тротуару. Магія тут — не трюк і не засіб втечі. Вона — спосіб буття. Жінка, яка відчуває всі смерті світу.