Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Театр на виживання
Якщо Волков у «Сліді на воді» препарував нашу місцеву корупційну гниль, то в «Емісарі» він виходить на міжнародну арену, але робить це у своєму фірмовому, безжальному стилі. Це черговий доказ того, що автор не вміє і не хоче писати комфортні історії. Якщо ви чекаєте на класичний шпигунський бойовик у стилі бондіани з мартіні, красунями та високотехнологічними гаджетами, то можете одразу закривати книжку. Тут пахне холодним потом, тваринною параноєю і тотальною безвихіддю.
Три Сосни)
Повільний та розмірений детектив, без шуму, без «вау» ефекту.
Події відбуваються у Канаді, в маленькому містечку Три Сосни, де усі один одного знають , а життя здається тихим і майже ідеальним, все так стабільно поки не відбувається вбивство.
Вбили вчительку на пенсії Джейн, це була добра жінка яка не мала ворогів, здається її любили усі. І це дуже збиває з пантелику , хто ж зміг вбити таку чудову жінку, за що? Та щей дивною зброєю!
Хоча і розслідування веде інспектор Гамаш разом із своєю командою, та таке враження , що розслідуванням займається усе містечко.
#
Так хто кого?
«Слід на воді» Олексія Волкова (з циклу «Детективна аґенція ВО») - це зовсім не той випадок, коли ти береш книжку, щоб розслабити мозок і погратися у простеньку дедукцію. Волков, маючи медичний бекграунд, підходить до детективного жанру з холодним скальпелем.
#
Реальне Полісся
«Вбивство на Перунів день» Павла Пігуля - це той випадок, коли українське село нарешті перестає бути солодкою декорацією для байок про садок вишневий коло хати і перетворюється на повноцінний, глухий трилер. Це жорсткий поліський нуар, де замість романтики протерміновані консерви в єдиному магазині, мертва зона без мобільного зв'язку і рівно п'ятдесят місцевих, кожен з яких ховає у шафі власного напівзітлілого скелета.
Зруйноване життя у зруйнованій гавані
Похмурий, дещо депресивний роман - детектив. Ніби то всі карти розкриті, авторка уже показала і проказала через героїв усі можливі варіанти, які прийшли мені у голову, але попереду ще у книзі півтори тисячі електронних сторінок ( всього 4574 сторінки) - все більш життєво, ніж я була напридумала собі.
Те, що втративши опору у житті, можна схибнутися, - реальніше за будь які інші варіанти, згодна з таким.Те, яким чином вирішено все "владнати" у своєму вже далеко не бездоганному житті - через відчай, теж можливо.
Нехай доля змилується над тим, хто став ворогом мстивій медіумці!
Книга неймовірно гарна! Золота суперобкладинка та кольоровий зріз усе це точно привертає увагу на книжковій поличці. Але, чесно кажучи, історія мені не зайшла, так не зайшла, що собі не залишила(! Після «Зникнення аптекарки» ця книга радше розчарування. Якось все швидко без гостросюжетних ліній.
Авторка поєднує містичні елементи зі звичайним детективним розслідуванням ! Тут присутня ЛГБТ-лінія, але добре, що без детальних описів.
Ніколи не використовувати отруту проти жінок!
Книга сподобалася. Насамперед привертає увагу яскрава обкладинка, кольоровий зріз і, звісно ж, цікава історія. Події розгортаються в Лондоні XVIII століття атмосферно й загадково. Сара Пеннер дотримується впізнаваного стилю у всіх своїх книгах, її авторський почерк відчувається й тут.
#
72 години разом із Євою
Коротше, бро, якщо ти шукав щось максимально життєве, від чого щемить у грудях, але при цьому немає відчуття безнадії, то «Три дні з життя Єви» Анни Григорович - це саме та книжка, яку треба читати, коли хочеться трушної драми без зайвого пафосу. Це підліткова повість, але вона б’є в ціль настільки влучно, що дорослим теж варто було б повчитися у головної героїні.
#
Чудовиськами не народжуються
«Як король Ельфгейму зненавидів оповідки» - це не просто комерційний бонус для фанатів трилогії «Повітряного народу». Це дуже тиха, болюча і філігранно прописана анатомія психотравми. І тут одразу треба віддати належне Ровіні Кай: її золотаво-чорна, гостра та меланхолійна графіка працює не як фон, а як повноцінний співавтор тексту. Візуал ідеально фіксує гниль і відчай, що ховаються за розкішними, вилизаними фасадами світу фейрі.
Пригоди Джено тривають
Друга частина про італійського хлопчика Джено, що шукає своїх батьків, є трохи більшою за обсягом від першої, але я не можу сказати, що мені було цікаво читати. Банально вчора я читала Рея Бредбері, і мені подобалося, була логіка викладу. Також логіка є у фентезі про Пітера Пена і про Гаррі Поттера, про Артура і мініпутів. А от у романі про Джено все заплутано. Таке враження, що Муні Вітчер сама вигадала казковий світ і сама кайфує від того, а що читач (у даному випадку - я) не може зрозуміти й половини правил, то це проблеми читача.