Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Свято останньої ночі
Коли вийшла у світ ця збірка, авторові було лише тридцять. А пише він про пізнє кохання та про почуття, які більш характерні для чоловіків, яким за сорок. Хоча, може, покоління моїх батьків ставало дорослішим раніше і в тридцять почувалося вже змученим життям та навченим досвідом? Поезія «Сумлива осіння ніч» якраз про такого чоловіка, який не хоче нічого змінювати у своєму житті, бо зустрів жінку надто пізно. Тож він навіть не починає залицяння і не пропонує сексуального контакту. Для чого? Йому комфортно жити так, як він живе, і змінювати своє життя та змінюватись самому не хоче.
Я паштет і армія
Кузьма Скрябін це наш біль. Він житиме завжди, бо його пісні й вислови пам’ятає і пам’ятатиме наше покоління. Як співака. Як телеведучого. Як людину, яка вміла говорити просто й влучно.
Але не всі знають Кузьму як письменника. Можливо, він не про «високу літературу». Зате мав свій вайб. Своє бачення. Своє «не можу мовчати». І писав так, як жив без прикрас, без претензій, але з характером і душею.
#
Знає тільки мару
Двоє дигерів організовують екскурсію в підземелля. Її учасниками стають звичайні підлітки однак кожен з них має власні комплекси, власні страхи та власне щастя. Під час екскурсії з ними стається серйозна небезпека. Це є чудовою нагодою усім познайомитися ближче і усе знає лише одна людина. Тільки Мару. ..
#
Сповідь над прірвою двох світів
Пантелеймон Куліш, цей «гарячий розум» української літератури, у своїй поемі «Маруся Богуславка» береться за один із найболючіших сюжетів нашої історії - тему потурнацтва та яничарства. Якщо народна дума - це епічний плач, то поема Куліша - це психологічна драма високої напруги, де головна героїня постає не просто бранкою, а трагічною постаттю античного масштабу.
#
Власне український месник
Поки наші діти захоплено скуповують фігурки Капітана Америки чи Тора, ми часто забуваємо, що українська культура має свій власний, набагато давніший і глибший пантеон супергероїв. Книга Олени Рудої «Котигорошко» - це блискуча спроба повернути нам нашого, автохтонного героя, чия сила проростає з рідної землі, а не з голлівудських сценаріїв.
Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять
Про цю книгу знають усі українці,( надіюсь)!Багато хто має вдома гарні видання, ексклюзивні та навіть подарункові! Варіантів безліч! На жаль, я поки не маю, бо вони дуже дорогі, але, можливо, колись хтось подарує 😅.
#
#
Вайбова рецензія 10.0. Золотий фонд укр-двіжу
О, ну нарешті ми базарим про Золотий фонд українського двіжу. Якщо ти не читав «Тореадорів з Васюківки», то ти взагалі бачив життя? Це ж наш локальний «Stranger Things», тільки замість Демогоргона колгоспний бугай Петька, а замість паралельних світів кукурудзяні джунглі.
А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого
Для мене це послання, на жаль, є актуальним, хоча адресоване воно було насамперед українській інтелігенції 19 століття, яка геть не думала про народ та національне визволення. Мертві - то наші гетьмани і старшина, які не змогли обстояти власну позицію та асимілювалися. Живі - то сучасна інтелігенція, захоплена ідеями західництва та словʼянофільства, бо так тоді було модно. Ненароджені - наше майбутнє, наші діти. Дуже жорстко Шевченко пройшовся по захопленню німецькою культурою та західництвом, коли нам вказують з-за кордону, якою є наша історія.
#
Садизм в білих рукавичках
Забудьте шкільні штампи про «тяжку долю кріпаків». Повість Марка Вовчка «Інститутка» - це не сльози в хустинку, це психологічний горор про те, як освіта без душі породжує чудовиськ. Це хроніка дегуманізації, яка б’є під дих сильніше, ніж сучасні трилери.