Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

0
Нема оцінок

Берег любові

Моє дитинство припало на 1990-ті, коли по телевізору було лише декілька каналів, а на вихідних УТ-1 часто демонстрував концерти. І саме тоді я вперше дізналася про Вадима Крищенка. Згодом виявилося, що він мій земляк, що народився в Житомирі. Тоді мені здавалося, що всі українські співаки зверталися до нього по вірші. І дійсно, серед виконавців пісень Крищенка Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Павло Зібров, Астрая, Алла Кудлай, Назарій Яремчук. Найбільше ж мене вразила нині культова пісня у виконанні Іво Бобула «Берег любові».

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Роман у романі

Читала цей роман доволі довго - більше місяця, хоча була у відпустці і мала багато вільного часу. Читала і плювалася, бо нічого не розуміла і естетичного задоволення не отримувала. Це історія двох сестер - Айріс і Лори, які зображені ніби дві протилежності. Їхній батько є власником великої фабрики. Історію розповідає Айріс, на схилі літ. Ми дізнаємося про самогубство, яке скоїла Лора в молоді роки, а потім про книгу, яку вона написала і яка зробила її посмертно культовою письменницею.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Самогубство і абсурдність світу

Есе «Міф про Сізіфа» було написано в роки другої світової війни, у 1942 році. На початку твору філософ зауважує, що у філософії є лише одна важлива проблема. Це проблема самогубства. А відправною точкою є абсурд. Головним же питання філософії є таке: чи вартим є життя того, щоб його прожити. Предметом есе, за автором, є звʼязок між абсурдом і самогубством. Камю міркує над причинами, які схиляють людину до самогубства. Проте не вважає світ абсурдним. Існує фізичне та філософське самогубство.

вподобати
2 користувачів вподобало.
3
Середня: 3 (3 оцінок)

Вічна класика

Напевно, немає такої людини, яка б не чула про Ромео і Джульєтту з Верони, кохання яких ідеалізують. Мені особисто було боляче дивитися мультфільми та кіно за вічним твором Шекспіра. Прочитала цю драму ще у школі, тоді сприйняла її спокійно, бо вже знала сюжет. З роками Шекспіра переосмислюєш і звертаєш увагу навіть не на ворожість між Монтеккі і Капулетті і не на романтику почуттів і смерть героїв. З висоти років бачиш, що у житті людини, попри щире в взаємне кохання, може не скластися сімейне життя.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Книга-довідник для молодих батьків

Для мене ця книга стала бальзамом на душу. Щойно виписали з пологового, і я не знала, що робити далі. В дитини невеликі прищики на носику, що робити? Виявилося, що це все норма. Дитя постійно хоче їсти. Так і має бути. Таке враження, що автори книги читали мої думки і дали відповіді на всі запитання, які виникають у батьків одразу після народження дитини.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

«Місце для дракона»: Філософська повість - казка для дітей про добро та зло

Головним персонажем повісті – казки Юрія Винничука «Місце для дракона» є дуже добрий, розумний дракон на ім`я Грицько, що їсть травичку, пише вірші та вчиться грамоти, але його призначення у світі зовсім інакше. Дракона повинні вбити славні лицарі середньовічного містечка, той сміливець, котрий здійснить цей «подвиг» одружиться з прекрасною князівнею Настасією та посяде престол.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Шум і лють

Тут розповідь не ведеться, а розпадається, не починається, а вже триває. Це роман не про події, а про відчуття часу, що розповзається. У центрі — сім’я колись впливова, а тепер знесилена, зламана. Їхній занепад — не трагедія, а тиха деградація, де кожен персонаж намагається втриматися на уламках пам’яті, звички, минулої гідності. Форма тут — окремий організм. Чотири голоси, чотири перспективи. Особливо вражає перша частина, подана від імені розумово неповносправного героя, у якого не розділяються минуле і теперішнє, слово і подія. Його свідомість — як ріка, що не знає русла.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Макбет

Це п’єса не про амбіції, а про зараження — про те, як думка, впущена в розум, починає розростатись і перетворює людину на простір для експерименту. Головний герой не схожий на типового трагедійного персонажа. Він не йде до вершини, а сповзає. Його шлях — не боротьба зі світом, а боротьба з тишею в собі, яка все частіше переривається шепотом: «А якщо?..». Його роздуми не глибокі, а болісні, роздроблені, зім’яті страхом. Макбет не філософ і не демон — він той, хто оступився й вирішив більше не дивитися назад. Стиль п’єси — мов туман.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Отелло

В «Отелло» Шекспір показує, як легко руйнуються навіть найміцніші стосункі, якщо в них впустити недовіру. У центрі п’єси — не кохання, не зрада і не смерть, а слово. Не те, яке вимовляється з любов’ю, а те, що пускає коріння в сумнів. Те, що здається незначним, але стає ключем до катастрофи. Це історія про людину, яка не витримала двох протилежних сил — внутрішньої невпевненості й зовнішньої маніпуляції. Отелло — не безумний ревнивець і не героїчна постать, він чужий серед своїх, навчається жити у світі, який не визнає його до кінця. Його мова спершу піднесена, спокійна, глибока.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Приборкання норовливої. Два веронці

"Приборкання норовливої" часто спрощують до комедії про "перевиховання" гордої жінки, але справжнє читання значно суперечливіше. Катаріна — не просто норовлива, вона — жива, горда, вільна. І вся ця історія — не інструкція з підкорення жінки, а швидше — театр про театр, гру про гру, в якій кожен приміряє чужу роль, аби знайти себе. У кінці Катаріна нібито скоряється, але чи це поразка? Чи ми бачимо справжню покору — чи іронічну маску, за якою вона зберігає себе?

вподобати
0 користувачів вподобало.