"...маршем на Сокаль"

- цієї фрази із книги мені було достатньо почути, щоб взяти з цікавості у бібліотеці книгу про Швейка та прочитати її.

Вся книга - це суцільна сатира на війну. Автор висміяв усе, починаючи від солдатського побуту і безглуздої бюрократичної військової системи та закінчуючи релігією та політикою. Розкрадання солдатського майна, тупість воєначальства, їхня ненажерливість та скупість, некомпетентність рядових солдат - зі всім доводилося безпосередньо стикатися Ярославу Гашеку в Першу світову війну.

"Сміливі завжди мають щастя"

Тайга. Тисячі верств "необ'ятной многонаціональной Родіни". Летить дракон. Шістдесят суглобів чи то вагонів у ньому. І кожен вагон як шістдесят рудих домовин.

Дні, тижні, місяці ... Снує той "дракон" по Сибірській пустелі. Безкінченний залізничний "ешелон смерті" - етапний ешелон НКВД, а йменя йому "Йосип Сталін". "Найдемократичніший ешелон". Ковчег горя, проклять та материнських сліз.

Пригноблена, розшматована, знецінена, у бруді, у корості, в голоді та холоді, в розпачі та безвиході лежить у шістдесятьох рудих домовинах... Україна.

"Дім для людини - більше, ніж дім. Це той простір, де людина залишається людиною. Це - осердя людства. І куди б нас не водили мандри, пуповина наша в батьківському домі, а серце під рідним дахом"

Цей автор справді знахар. Карпатський лікар людських душ. Він не повчає, він розмірковує, він мудрує, про те як слід жити у гармонії з природою та у любові до рідного краю. Він знає істину життя.

"Ми можемо обрати два шляхи - ув'язнити себе чи бути вільними"

Так, це книга про концентраційні табори, але не лише про ті, що створені Гітлером. Це про табори, які засіли в нашому мозку. Це про Вибір, який ми вагаємося обрати: звільнитися від минулих страждань, невдач та суму, які випали на нашу долю та звисли на наших раменах, як наслідок тягнуть нас додолу або обрати життя вільне від болю.