Рецензії та відгуки на книгу

Світ, у якому писав Макіавеллі, тріщав по швах — змови, зради, падіння тираній і народження нових деспотій. Але з попелу політичного хаосу Ренесансу він витесав не утопію, а практичний портрет правителя, створений не з мрій, а з реальності. «Державець» — це не просто трактат про владу. Це пряма розмова з тими, хто її прагне, і суворе попередження тим, хто не вміє нею користуватись. Макіавеллі не тішить нас ілюзіями. У його очах доброчесність — не завжди чеснота, а жорстокість — іноді необхідність. Він не романтик. Він реаліст, і саме цим — шокує, вражає, захоплює.

У романі «По кому подзвін» Ернест Гемінґвей говорить мовою, що не потребує прикрас. Та водночас у цій суворій правді, у пилюці громадянської війни в Іспанії, зринає щось глибше за політику чи ідеологію — сам дух людини, її крихкість і велич. Американець, який іде воювати за ідею, але знаходить у серці чужої країни не лише обов’язок, а й кохання, страх, сумнів і, зрештою, — прозріння. Його історія — це історія людини, яка бачить, як легко людське життя зникає між вибухами мін, і як важко знайти сенс у цьому зниканні.

Серед жахіть чуми десятеро молодих людей вирішують утекти від смерті… і від буденності. Вони оселяються в затишному маєтку, де кожного дня розповідають одне одному історії. Цей твір — не просто збірка новел. Це дзеркало епохи, що водночас блищить іржею гріха й виблискує золотом людської дотепності. Боккаччо зриває церковні покрови зі світу, показуючи його тілесним, кумедним, жорстоким, але живим. У його героях — коханці й пройдисвіти, вдівці й черниці, шахраї й дурні, які прагнуть одного — жити, як можуть, попри моральні заборони й обставини.

Павлиська середня школа і Василь Сухомлинський. Класична історія радянської педагогіки. У педагогічних факультетах Василь Сухомлинський є класикою, його змушені були читати всі студенти. Однак педагогічну систему Сухомлинського прийнято розглядати на противагу системі Антона Макаренка. У Василя Олександровича головним було виховання сільських дітей на лоні природи; годувати їх молоком зранку; прокидатися о четвертій і готуватися до уроків, натомість для Макаренка головним є виховання підлітків та юнаків, що пройшли колонію та мали кримінальний досвід.