Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у травні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Піраміда Семи драконів
Шоста книга - це вже не просто махач на мечах чи польоти на вогнедишних рептиліях. У «Польоті місячного дракона» Трейсі Вест тупо перетворює сюжет на магічний ескейп-рум у стилі Індіани Джонса, і ставки тут злітають просто в космос. Проблема в тому, що головний камінь драконів починає жорстко глючити і втрачати силу. А це означає повну габелу: якщо він остаточно згасне, всі молоді драконячі майстри назавжди втратять магічний зв'язок зі своїми крилатими чи повзучими напарниками. Зв'язок тупо обірветься, як слабкий вай-фай, і вся їхня тіма перетвориться на звичайних дітей.
#
Від токсичної всезнайки до комадного гравця
Коротше, бро, ми продовжуємо цей драконячий двіж, і в п'ятій книзі, «Пісня Отруйної дракониці», Трейсі Вест вирішила показати, що буває, коли в злагоджену тіму залітає новенька з гігантським его і нульовим конектом зі своїм підопічним. Отже, в замок прибуває Петра - нова володарка драконів. І їй дістається не якась там звичайна ящірка, а та сама чотириголова Гідра, яка в минулій книзі наводила жорстку суєту. Петра з порога вмикає режим «я все знаю, я найрозумніша», сипле фактами з книжок, але по факту тупо боїться своєї ж дракониці і навіть не намагається з нею зблизитися.
#
Світ "своїх"
Якщо перша частина була таким собі затишним, неквапливим знайомством із магією природи та кельтськими легендами, то в «Цитаделі друїдів» Єва Сольська різко підвищує ставки і закидає нас у самісінький вир політичних інтриг та прадавніх таємниць. Це вже не просто історія про дівчинку-підкидька, яка шукає своє місце у світі; це жорстке зіткнення з реальністю магічного суспільства.
#
Генетична пам'ять
Історія про Летті Ґвінґілл від Єви Сольської - це просто ідеальний приклад того, як можна філігрІнно працювати з кельтською міфологією. Тут немає банальних чарівних паличок чи пафосних битв на драконах. Натомість маємо дуже атмосферний, майже медитативний текст, просотаний запахом лісу, солоного моря та стародавніх легенд.
#
Пророцтво трьох гроз
«Дорогою грози» Анни Дьоміної та Яни-Марії Кушнєрової - це дуже затишне, але від того не менш глибоке українське фентезі. Воно бере класичний троп про потраплянців у магічний світ і загортає його в дуже цікаву психологічну метафору про невідворотність долі та пошук власної емоційної стійкості.
Ла точка з Країни Оз
Сьома частина епопеї про Країну Оз мені, нарешті, сподобалася, хоча кінцівка знову не дотягує до високого рівня і вкотре демонструє безглуздя сюжету. Таке враження, що Френк Баум не продумав до кінця фабулу, а по ходу розповіді так захопився описом казкових істот, що ледь не забув, для чого було організовано подорож. Отож, початок тому сім такий: живе собі на околиці лісу хлопчик-невдаха Оджі, живе з мовчазним дядьком. Живуть доволі скромно та ні з ким не спілкуються.
#
Приховати справжнє "Я" і вижити
Відразу скажу, що окремий респект за видання з ілюстрованим зрізом - це тупо естетичний розрив, така книга на полиці виглядає як справжній артефакт. Залітаємо в сюжет: маємо такого собі Деймена, законного спадкоємця престолу і лютого воїна своєї держави Акієлос. Але його зведений брат виявляється гнидою, кидає його через бедро, забирає трон, а самого Деймена таємно відправляє як раба в сусідню ворожу країну Вір. І дарує його не кому-небудь, а їхньому принцу Лорену - максимально холодному, розважливому і хитрому типу, який ненавидить Акієлос усім своїм льодяним серцем.
#
Щоденник прабабусі Сапфіри і нове пророцтво
В «Четвертій книзі спогадів» Роуз Сноу доводять: у якісному фентезі спокою не буває. Це той самий грандіозний фінал, де ставки вже не просто високі - вони кардинально змінюють правила гри.
#
Кому довіряти, коли всі брешуть?
Після шалених подій попередньої книги Йоганна робить те, що зробила б будь-яка виснажена людина - бере паузу і проводить літні канікули з родиною на Майорці, намагаючись триматися якнайдалі від Адріана та загадок минулого. Вона використовує цей час не для відпочинку, а для наполегливих тренувань. І це дуже правильний хід авторок: замість того, щоб страждати через заплутані почуття, Йо вчиться брати свій небезпечний дар під контроль. Вона більше не хоче бути пасивною жертвою, яка панічно боїться кожного дотику.
#
Вогняна міць Вулкана
Четверта книга, «Сила вогняного дракона», - це тупо епік, де Трейсі Вест нарешті спускає з гальм усю ту напругу, що накопичувалася в попередніх частинах. Якщо раніше наші малі драконячі майстри вирішували якісь локальні трабли або розбиралися зі своїми внутрішніми загонами, то тут на замок короля Роланда насувається реальна катастрофа. Темний чаклун Малдред, який до цього просто кидав тіні на стінах, вирішує піти ва-банк і випускає свою головну зброю - гігантського чотириголового дракона Нагу. Це просто люта машина смерті, проти якої звичайні лицарі з мечами тупо безсилі.