You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Божевільні з Вифлеєма
Куплені книжки мушу читати «від» і «до». Насправді, це іронія, хоча роман я дійсно купив (за 1 гривню по акції) і він не з тих, які видавці не знають куди подіти. Просто випала нагода закупитися електронними книжками, та й добре, вони заповнювали деякий вільний час, протягом якого доступ до бібліотек став на паузу. І нехай там часу лишалося обмаль, і думки крутилися навколо іншого, та серед 24 добових годин час від часу видавалася хвилька для читання. Копаючи вглиб літературного пласта, я відкриваю для себе літературу інших країн світу, особливо цікавлячись екзотичними.
Таємна зброя
Елітна література для відпочинку і «масажу» мізкових клітин, або літературний джаз – така от характеристика для книжки Кортасара, письменника, на жаль, вже минулого історичного періоду. А, з іншого боку, його новели видалися такими ж сучасними, як наче герої цих творів жили, а події відбувалися не років так 70 (плюс-мінус) тому, а десь ось тут: вчора сталося, ввечері записано блогером, а вранці прочитано. Не роман, не оповідання, а компактна форма передачі – такі художні нариси, де немає зайвих слів. Всі вони вибудовують високохудожню архітектуру від майстра слова.
Празька химера
Добірка цікавезних оповідань, набраних із життя. Чи навіть вигаданих? Ні, вони реалістичні, як наче передані до вух від першого лиця. І нехай моралі першого, однойменного з книжкою, оповідання я не допетрав, нехай не розколупав вкладеної інтриги, задоволення від прочитаного стабільно наростало. Замальовки нагадали мені душевні розмови з близькими людьми, які, до того ж, ще й прекрасні оповідачі.
Гарні дівчата
На початку – про Тимофія Гавриліва. Письменник, поет, перекладач (німецька), доктор наук. Тоді вже, поглянувши на рік народження, думаю собі: такий молодий і так багато встиг! Як це, га? А я й досі вчуся, ніяк не закінчу школу життя. Коли мені-то зростати? Коли захищатися? Коли творити? Бути читачем цікаво. Особливо, якщо трапляється отака якісна література, як з-під пера доктора Гавриліва. Для мене не стільки доктора, скільки письменника високого рівня майстерності. В цьому році я вже докотився до того, що парафінив творчість іншого доктора наук, іноземного. В цій же книзі – умц!?
Завод
Маючи кілька причин прочитати книжку Ігоря Мисяка, назву головні: зараз Ігор перебуває на передньому краї, обороняючи нашу країну – у складі медичного підрозділу він рятує побратимів; крім того він, як автор, давно відомий шанувальникам поезії; історик за фахом; людина широкого світогляду, з тих, кого я вважаю справжньою елітою держави (митці, творчі люди, науковці, дослідники, а не політики і заможні двоногі гаманці). Отже, трохи знаючи автора, як поета, я з подивом дізнався про його першу (першу ж, Ігоре?) прозову книжку про людей фізичної праці.
Чаполоч
Гм! Досі чухаю маківку, шукаючи слова для відгуку на дебютний роман молодого автора Ігоря Астапенка. Я буквально стримую себе і ловлю себе в бажанні відтягнути наостанок оцінку книжки, хоча сам ненавиджу оті дешеві шоу-викрутаси перед оголошенням суддівського вердикту: роман Ігоря Астапенка отри-и-и-и-мує-є-є-є, отримує роман Ігоря-я-я-я Аста-а-а-а-апенка-а-а-а… Тьху на мене! Але спочатку про мій читацький смак. Читаю багато різного. Прозоро сказав? Якщо відкорегувати шкалу правдивості, часу читати стільки, скільки хочу мені бракує.
Камінна оргія
Якщо людині дано письменницький талант, її літературний шлях не змінить диплом випускниці мехмату, а, рано чи пізно, той перший диплом наздожене освіта філолога французької. І настане життєва гармонія. Щоправда, я додав своєї фантазії. Мої оціночні судження можуть бути помилковими. По рядках біографії неможливо вгадати момент істини, коли в житті письменниці дійсно встановлюється баланс. Для читача важливий результат. «Камінна оргія» - вже другий роман письменниці, після якого хочеться бути вдячним читачем. Наша вдячність у тому, щоб радити іншим познайомитися з творчістю письменниці.
Скандал сторіччя
Книжка під такою назвою претендує бути прочитаною серед перших у нескінченій черзі. А ні, вона вилежала близько року. Вона – пастка для мене, читача зі стажем, лише трохи меншим за мій вік. І це перша прочитана книжка Маркеса. Саме час почути вигуки: «Як! Ти не читав Маркеса?» Ні. Як і десятки інших Нобелівських лауреатів. Всі вони – не українські автори. Нашим – пріоритет, а іноземців прошу пред’явити паспорти і біографії. Цей так взагалі міг не потрапити до мого списку, як приятель комуністичних режимів, зокрема – Фіделя Кастро.
У Сухумі очікується дощ
Книжка, скажімо так, іноземного автора сюжетно накладається на новітню історію моєї країни, при тому, що ми навіть не маємо спільного кордону з Грузією і з Абхазією, як складовою частиною Сакартвело, грубою силою відірваною від єдиного тіла. Війна – це злочин, іноді злочин однієї сторони, а іноді й кількох сторін проти когось: я в цілому беру всі війни на землі і узагальнюю, щоб виділити спільний корінь двох різних війн у двох країнах, які не розділяє спільний кордон.
Пожежі
Мій перший ліванський, точніше – лівансько-канадський, автор напевно залишиться в пам’яті завдяки незвичайному для прозаїка стилю, коли в одному послідовному тексті зустрічаються діалоги героїв різних часових рамок, коли за словами персонажа теперішнього часу йдуть слова героя багаторічної давнини. Але до цього можна швидко прилаштуватися, не втрачаючи суті роману. «Пожежі» - це про сімейну трагедію в результаті війни в Лівані. Прекрасна країна, яка могла би стати прикладом толерантності для різних цивілізаційних формацій на планеті.