Щоразу читаючи твори представників Німеччини, тим більш спостерігаю факт наскільки міцно фаустівське питання пошуків сенсу людського життя вкоренилося в німецьку літературу. Перший камінь у фундамент заклав батько Фауста - Гете, з творчістю якого я познайомилася минулоріч. Та кожного разу ця проблематика в німецькій літературі  все більш закохує мене в себе. От із недавніх прочитаних письменників - Томас Манн, Генріх Бьоль, Міхаель Енде, Еріх Кеснер. Прийшов час дізнатися як замислювався над цим питанням Фрідріх  Шиллер.

Серед усього доробку малої прози Валер'яна Підмогильного новелу "Проблема хліба" можна вважати одним із найцінніших задокументованих свідчень жорстокий подій комуністичного режиму - голоду 20-х років XX ст.

Багато хто скаже, читаючи книги Світлани Алексієвич, що письменниця провела титанічну роботу, і мабуть багато хто, вважає, що вона справедливо удостоєна звання Нобелівської премії з літератури. Але не все так однозначно... Прочитавши книгу французької письменниці Галі Аккерман, я дізналася, що Світлана Алексієвич при написанні своїх книг порушуввла особистий недоторканий простір свідків трагедії із зумисним наголошенням на їхній біль, тому вважаю, що читаючи її книги, слід бути пильним.

Роман "Тереза Дескейру" можна віднести до тих романів, у яких головне не сюжет, і не атмосфера, бо у ньому найважливіша "родзинка" - бунтівна людська душа і те, що зображували у своїй творчості більшість митців - пошуки сенсу людського буття.