●"...Бахмут – це місце хоробрості. Хто б що не казав, але хоробрість – це не відсутність страху. Хоробрість – це розуміння того, що є речі, важливіші за твій власний страх.

Бахмут – це місце покинутих тварин. Для цих людей, які їх залишили, буде окреме місце у котлі. Я дуже люблю тварин, і мені важко бачити покинутих доглянутих тварин, які зараз борються за своє виживання.

♡Ця містична історія, пересипана зернятками смаженої кави, прадавнімм віруваннями і поліськими легендами, розгортається у Львові. Саме там, у затишній кімнаті з полотнами на мольбертах, мешкає дев'ятнадцятирічна Аліна

♡Вона – книголюбка й художниця з кислотно-зеленим волоссям. Саме про дівчину близька їй людина колись скаже наступне:

Це просто неймовірно🥰 В чому, власне, сумнівів і не було. Це такий кайф, читати про таких героїв. Спостерігати за ними, отримувати насолоду від їх діалогів, ситуацій. Пізнавати їх, проживати з ними цей шлях. Підтримувати їх, хвилюватися, злитися, відчувати... Бачити, як вони змінюються. Відчувати ці зміни. Я дуууже багато чула про цю парочку, але ніякі слова не передають реальної атмосфери. Характерів героїв, їх почуття. Він – колишній кілер. Вона – майбутній, прости господи. Що між ним спільного, крім роду діяльності? Здавалося б, абсолютно нічого, але доля має ще те почуття гумору.

Це трилер. Це детектив. Це важко. Це моторошно від усвідомлення, що це дійсно відбувається десь поряд. Від цинічності деяких людей. Від жорстокості та байдужості. В цьому сюжеті переплітаються біль, розслідування, переслідування, втрата та почуття. Так, тут є любовна лінія, але лиш заради неї, не варто відкривати книгу. Вона тут далеко не основна. Сюжет не з'їжає не неї, якщо ви розумієте про що я. Але при цьому ця лінія дарує надію. Тут, як ви зрозуміли, не буде голосних слів кохання, проте будуть вчинки.