Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Тестостерон, помножений на степовий вітер, але поділений на чотири
Чесно кажучи, коли читаєш Яновського, іноді забуваєш дихати. Це не просто література, це якесь кіно. Тільки не те, що крутять у попкорн-кінотеатрах, а чорно-біле, рване, геніальне і страшне німе кіно, де кожен кадр випалює очі. «Чотири шаблі» - це, мабуть, найкрутіший і найтрагічніший текст про нашу визвольну війну, який у нас намагалися вкрасти і забути.
Важко жити на чужині
Якщо подивитися на цю драматичну поему (маю на увазі заборонену у радянські часи «Бояриню») з філософської позиції, то вона про життя людини за кордоном, про неможливість сприйняти у зрілому віці цінності іншої культури. Звісно, Леся Українка оформила цю думку по-своєму: її бояриня Оксана тужить за Україною в Росії, не може сприйняти варварських звичаїв, зокрема цілувати в уста чужого чоловіка-гостя, не може мовчати про свою любов до рідної домівки. Доволі жорстоко звучать слова її брата Івана, який розкриває сутність Руїни, коли ворогами є і росіяни, і поляки, бо роздирають Україну.
Морозенко
Це той твір, який би я, як мати, заборонила б і читати, і викладати у школі. Бо він руйнує психіку дітей і дорослих. Памʼятаю, як читала його у пʼятому чи шостому класі в школі, а потім плакала. Панас Мирний відомий тим, що його твори закінчуються трагічно. Але міг би зробити виняток, та не зробив. «Морозенко» - це історія про бідну родину - матір Катрю та її семирічного сина Пилипка, які не мають їжі в живуть у бідності .Матір зварила останнього буряка, а завтра Новий рік. Пилипко хоче піти до хрещеного щедрувати, але для цього треба пройти ліс, де панує дід Морозенко.
#
Між партквитком та коханням
Ми звикли до Плужника-поета, до його тихих, філософських віршів про «днів моїх коротенький причал», а тут відкриваєш «Недугу» і отримуєш інтелектуальний трилер про те, як ламається «нова радянська людина». Це не роман, це діагноз цілій епосі, поставлений із сарказмом і болем.
#
Земля місце сили
А що змінилося зараз? За пай баби в селі пересвариться вся сім’я. Якщо замислитися, українців віками тримали як кріпаків і рабів, тому й досі живе оце болюче поняття «кусок своєї землі». Дуже правдивий твір!
В сусідів трава зеленіша🌿
Мій відгук на оповідання «Баба Параска та баба Палажка». Так як окремої книги на це оповідання немає бо воно не велике і входить у збірку книги!
Так, зізнаюся, збірку оповідань Івана Нечуя-Левицького,є було важко читати і довго. Так, історії є і веселі, і життєві, але надто багато побутового й народного колориту втомлює. Тому треба читати між сучасним або іншими авторами)
Оповідання «Баба Параска та баба Палажка» дуже життєве. Напевно, у кожному селі були такі бабусі, що воювали між собою (у моєї баби сусідки ну точно як описано 😅).
#
Чому ми ніколи не будемо «одним народом»
Знаєте, чому цю поему в СРСР забороняли найдовше і найжорсткіше? Бо Леся Українка тут не просто показала історію кохання на тлі Руїни. Вона зробила рентгенівський знімок російської імперської душі і тієї прірви, яка назавжди розділяє український і московський світ. Читаєш «Бояриню» сьогодні і мороз по шкірі. Це ж не про XVII століття, це про нас, про нашу вічну травму «сусідства».