Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
#
Івасик-телесик
"Івасик - Телесик" це трохи кумедна Українська народна казка яка навчає нас що можна подолати всі труднощі якщо трохи подумати головою.
У казці головного героя викрадає зміючка Оленка однак завдяки своїй винахідливості утікає від неї і повертається додому завдяки гусенятку.
Я б радила прочитати цю казку кожному
#
Моя перша книга в 2026 році!
1/10 "Там де співають раки" Делія Овенс
Так, так... На жаль, не маю часу на 50 чи 100 книг на рік🙄 Дуже надіюсь, що в майбутньому цього часу стане більше. Бо цю книгу я читала протягом 8 днів ( в час обіднього сну найменшинького 😅), але справедливості ради скажу, що подолала я 429 сторінок, шрифт дрібний. В додекретному житті я б подолала її за 2 дні просто на easy.
#
Лісова пісня
Десь у хащах лісу куди не ступала ще людська нога жили різні містичні істоти і серед них лісова мавка. Це була справжня красуня яка щиро любила рідний ліс та свого дідуся лісовика. Та одного разу до лісу завітав хлопець з села неподалік на ймення Лукаш. Він умів грати на сопілці. Спершу мавка захистила від нього деревце яке називала сестрою а потім покохала його хоча спочатку не розуміла цього почуття. Він теж у неї закохався. Але історія не закінчилися щасливо. Лукаш одружився за іншу і вона народила для нього сина а мавка перетворилася на вербу біля їх хати.
#
#
Маленький чи великий грішник?
Не можна погано говорити про дітей, тим більш восьмирічних. Вони ще малі і багато чого не усвідомлюють. Головний герой оповідання - Дмитрик - напівсирота. Його мама важко працює і змушена тягнути двох. Однак замість того, щоб допомагати хворій матері, хлопчик бавиться: гуляє надворі цілий день з Гаврилком та Марійкою; просить милостиню, обманюючи, що він сирота; витрачає гроші, що мама дала на хліб, на ножа і бере участь у мініпограбуванні діда; не приходить ночувати додому.
#
Пам'ять крові
Це книга про пам'ять крові, про ту саму генетичну пам'ять, яку ми століттями глушили страхом, покорою та чужими наративами. Навроцька, як людина, що звикла працювати з тканинами та образами, тут працює з матерією міфу. Вона не створює «екшн», вона плете візерунок, у якому наше сучасне «Я» намагається намацати пуповину, що зв’язує його з прадавнім, хтонічним початком.
Мазєнін!
Уперше почула (точніше - побачила) про цю пʼєсу десь року 1998-го, коли по телебаченню демонстрували кіновиставу «Мина Мазайло». З авторів памʼятаю Тамару Яценко, яка була в ті часи дуже відомою завдяки комедійним проєктам. Для мене тьотя Мотя - то якраз Тамара Яценко! Звісно, що у 13 років я багатьох речей не розуміла і про політику українізації 1920-х років ще не знала, тому сміялася від душі, коли комсомольці кепкували зі слів тьоті Моті. Минуло три роки, і пʼєса набула для мене іншого значення, бо вже входила до шкільної програми, та й знання з історії України 20 століття зʼявилися.
#
Головне - знайти своє поле, своє сонце і своїх вівчарок
«Intermezzo» - це клінічна карта вигорання, написана генієм. Коли читаєш Коцюбинського зараз, розумієш: він описав наш стан за сто років до того, як слово «депресія» стало мейнстрімом. Це твір про те, як «людина втомилася». Не тілом, а тим самим внутрішнім струмом, який тримає нас вертикально. Я це відчуваю шкірою. Бо «Intermezzo» - це мій особистий сценарій порятунку. Я теж маю свій власний «Кононів». Коли місто починає душити мене своєю «залізною рукою», дедлайнами, шумом, безкінечними «треба» і чужими обличчями, які ти вже не в силах розрізняти, - я роблю те саме, що й ліричний герой.
