Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
"Герой" нашого (і не тільки) часу
Ярослав Петруня - це ікона «успішного успіху». У нього є все: слава, гроші, «Волга», дача, молода коханка. Він - еліта. Але Дрозд показує ціну цього успіху. Петруня перетворив своє життя на спектакль. Він грає роль: роль патріота, роль інтелектуала, роль закоханого. Він настільки звик носити маски, що коли намагається їх зняти, то здирає їх разом з обличчям.
#
Вайбова рецензія 16.0. Не важливо, хто ти - важливо, як тебе презентує твоя лисичка
Це історія про кота, якого кікнули з сервера, бо він вже не тягнув мишей і був повним нулем по скілах. Але замість того, щоб впасти в депресію, він потрапив у руки геніальної піар-менеджерки - Лисички.
#
Сила материнського інстинкту попри біль і сором
Знаєте, ми звикли плакати над Шевченковою «Катериною», але Квітка-Основ’яненко написав свою версію цієї драми, і вона, як на мене, навіть більш життєва і... жорстока по-своєму. Це не просто повість про «покритку».
Щастя народжуюсь у парі
Це доволі магічна книжечка невідомого автора. Це псевдо одного з українських науковців, кандидата наук з держуправління, що за фахом є хіміком та вже пенсійного віку. Але хто він - не знаю. Однак перед нами дійсно мислитель, що у формі віршів у прозі а ла байок доносить думки про сутність існування. Головна думка розмислів - протистояння Весни і Осені. Це нібито дві протилежності, які ніяк не можуть поєднатися. Весна - час любові та цвітіння, Осінь - синонім самотності. В останньому розділі автор міркує, що таке щастя.
Чарівне горнятко
Перший раз напишу на казку негативний відгук🫣 ще таких дивних казок ми з сином не читали…Багато слів у казці незрозумілі дитині «сапати мандибурку», «гризеш пісну нивку», «тручаємо», «легіні». Добре, що там подано значення слів, але дитині це важко, і поки ми обговоримо зміст нових цікавих слів, уже й суть казки забули 🫣 . Не сподобався стиль написання уся збірка така, тому це перша книжка, яка нам не сподобалась(
#
Маленька, кришталева новела про те, як важко бути порцеляновим у світі чавунних казанів
Головний герой тут не просто хлопчик. Це оголений нерв. Він іде до школи лісом, і для нього це не прогулянка, а священнодійство. Він не просто бачить сосну, він відчуває її холод, він жаліє дятла, він домовляється з льодом. Це абсолютна, майже болісна емпатія. Тютюнник майстерно показує: для «нормальних» людей світ - це ресурс: дрова, дичина, дорога. Для Олеся світ - це жива істота, якій може боліти. Він «дивак» не тому, що дивний, а тому, що занадто живий.
#
Шедевр української народної іронії
Уявіть ситуацію: є старий кіт, який вже мишей не ловить, і господар вивозить його в ліс помирати. Лузер? Повний. Але тут з’являється Лисичка. І що вона робить? Вона не просто бере його жити до себе, вона стає його піар-менеджером. Вона йде до місцевих авторитетів Ведмедя, Вовка, Кабана і каже: «У мене тепер живе Пан Коцький! Страшний звір!». І все! Ніяких доказів, ніяких документів. Просто впевнений блеф. І ці здоровенні кабани й ведмеді починають труситися від страху перед... звичайним котом!
Мамо!
Новела Євгена Концевича «Чому вона мовчить» не може не змусити розплакатися. Сьогодні прочитала її втретє, і втретє плакала. Це невеличкий твір про усвідомлення маленьким хлопчиком Павликом смерті його матері. Спершу Павлик радіє, бо в його хаті так багато людей, всі дають йому гостинців, навіть шоколад, який він так любить. Люди гладять Павлика по голівці і співчувають йому, проте старші брат з сестрою чомусь не хочуть гостинців і плачуть. Батько чомусь плаче, хоча раніше такого ніколи не було. І от коли мама мовчить, коли її кидають до ями, лише тоді Павлик розуміє, що мами більше немає.
#
Тренажер для маленьких читачів
Знаєте, є книги для краси на полиці, а є «робочі конячки». Ця збірка саме з останніх. Це той випадок, коли простота - це не недолік, а головна фішка. Коли ти намагаєшся навчити дитину складати літери у слова, і у вас обох вже сіпається око від напруги, така книжка стає рятівним колом.
Одна з легенд про Кармелюка
Повість (казка) Марка Вовчка є художнім твором, тому образ славного месника подано з історичною похибкою. Якщо почитати біографію Кармелюка, то він декілька разів утікав із Сибіру і загинув через зраду. Однак Марко Вовчок у своїй повісті (у деяких джерелах її названо казкою) у формі легенди подає свою історію Кармелюка, в якій на перший план ставить навіть не його робінгудство, а кохання до дружини та дочки. Оповідь ведеться дійсно так, нібито це казочка. Або легенда. Тож Кармелюк ідеалізований та позитивний.