Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у травні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
#
#
#
Ще одна історія про Кармелюка
Про Устима Кармелюка, українського Робіна Гуда, написано чимало творів. І ось класик української літератури Михайло Старицький пропонує свою версію у формі історичного роману початку 20 століття. Погоджуюся із науковцями, які називають цю книгу історико-пригодницьким романом на межі романтизму та реалізму, хоча про який романтизм може йти мова у 1903 році? Тим не менш, перед нами чудова казочка про легендарну особистість, де історичні факти перемішано із фантазією автора та створено не стільки борця із поневоленням селянства, скільки такого собі зваблювача жіноцтва. Але про це згодом.
#
Просто така робота
Про Батурина і його «Спис» скажу так: це книжка для тих, хто любить залізти в чужу голову, особливо якщо ця голова належить римському солдату, який просто хотів дослужити до пенсії, а натомість вляпався у вічність і увага - став СВЯТИМ!
#
У темні часи є світлі люди
Історичний роман Надобраніч Ірен одна щ тих історій, після яких складно одразу повернутись до звичного ритму. Вона не тисне пафосом і не намагається шокувати війною в лоб, але поступово втягує у свій емоційний простір так, що починаєш проживати все поруч із героями. Особливо цінно, що книга заснована на реальних подіях, і відчуття правдивості тут буквально в кожній сцені.
Ціна людського життя під час війни
Не мав її читати, бо люблю фентезі. І мені дуже шкода, що я не був на сайті тоді, коли темою місяця було саме воно. Як взяв до рук цю книгу ? Ну бо прізвище Толкін на обкладинці - це завжди трохи пастка. Береш до рук книжку і підсвідомо чекаєш якогось епічного фентезі, світла ельфів чи хоча б натяку на чарівну казку. А тут... от чесно, замість казки ти одразу отримуєш повні легені вугільного пилу і важкого траншейного бруду.
#
Як народжуються шедеври
Забудь усе, що тобі втовкмачували на уроках зарубіжної літератури про великого Барда. Забудь про ідеальні ямби, накрохмалені комірці, театральні підмостки «Глобуса» і весь цей глянцевий лондонський пафос. Меґґі О'Фаррелл бере цей недоторканний бронзовий пам'ятник і жорстко розвертає камеру на 180 градусів. Туди, де немає овацій. Туди, де є тільки бруд під нігтями, запах сушеного чебрецю і глуха, паралізуюча порожнеча порожнього ліжка.
QUO VADIS
Свого часу до Польщі у мене було упереджене ставлення, я поляків відверто не любила. При чому я у цій країні не була ні разу, і ні з ким із поляків особисто не знайома. Думаю, що винесла зі школи. Із уроків історії, із прочитаних українських дум, балад "кляті ляхи" постійно поневолювали українців. Чи так було донесено на уроках історії, чи я сама собі навіяла зараз не скажу, але моя позиція була, що: Для встановлення української самостійної поляки були ворог номер один. Це вже зараз розумієш що не все у світі так однозначно.