Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Пекло у «Павлівці»
Якщо ви думали, що знаєте все про окупацію Києва, ця книга змусить вас здригнутися. Наталія Чайковська взяла тему, яку зазвичай оминають або згадують побіжно - долю пацієнтів психіатричної лікарні під час приходу нацистів. І написала про це так, що стає моторошно від самої назви.
Поліський край квітучий
Доволі цікава ідея - видати збірку поезій, підготовлену випускниками закладів освіти одного району Житомирської області, в даному випадку - Ємільчинського. Більшість авторів - це аматори, вчителі мови і літератури або просто мешканці одного з сіл району. Є навіть пані, яка проживає в Італії, проте не може не згадати добрим словом про свою домівку. Про кожного автора є невеличка біографічна довідка та світлина поряд.
Кримінальна справа Стуса
Для мене книжка була важкою ці довгі засідання й обвинувачення виснажують. У книзі детально показано перебіг справи листи поета з в’язниці, покази свідків, які бояться піти проти системи. Знаючи правду, вони все одно говорять те, що потрібно. Усі знають і розуміють, як насправді живуть, але мовчать і грають ролі відданих людей. А тим, хто наважується бути справжнім, не пробачають і нищать.
#
Політичний трилер під маскою казки
Ми звикли купувати цю книгу малечі, щоб вони засинали під історії про зайчиків. Але відкрийте її зараз, у 40+ років. Це ж шок-контент! Іван Якович Франко, наш Каменяр, насправді написав жорстку, цинічну і геніальну сатиру на суспільство, суди і політику. Це не «Зоотопія», це «Картковий будинок» у лісі.
Ми відповідаємо за тих кого приручили
Книжку побачила в АТБ і не могла пройти повз 😅 Люблю, коли так неочікувано з’являються книги! До речі, дуже класний маневр тепер щоразу заходжу й перевіряю, чи не з’явилося ще щось 😆 Поки що нема… Оформлення й анотація мене зацікавили. Книга в цілому сподобалася
#
Той, хто дасть фору будь-якому Шерлоку
Кокотюху можна любити за продуктивність або сварити за «попсовість», але в «Вигнанці» він стрибнув вище голови. Це просто готовий сценарій для Netflix, який ми заслужили. Я взяв цю книгу в руки ввечері, думав прочитати пару розділів перед сном. Ага, щас! Отямився о третій ночі, коли дочитав останню сторінку. Це той випадок, коли сюжет тебе не відпускає, як чіпка поліцейська хватка.
Пісенька -і-кара
Дійсно, цікавий поет-бард, хоча до сьогоднішнього дня нічого не чула про його творчість. Прочитала збірочку - і нібито повернулася у кінець 1980-х, коли радянське ідеологічне програвало західному, а в нас коїлося чорт зна що і в економіці, і в культурі. Олександр Смик пише без цензури про наболіле. От вірш «Лібідо» - про сексуальну революцію в СРСР, про те, що зараз на екранах аеробіка та інтердівчинка, що стало модним ходити голим й говорити про інтимне.
Дорога в небо
Доволі цікава збірка творів житомирського письменника Миколи Синицького. Тут є і поезія, і коротка проза. Автор - людина віруюча, тому приблизно третина творів так чи інакше повʼязана з оспівуванням любові до Бога, вшануванням християнських традицій. Мене це зачепило, хоча я не дотримуюся релігійних канонів, проте поважаю віруючих людей, які мають свої переконання та є людьми чесними і порядними - знаю особисто таких чимало.
Сини мої, гайдамаки…
Неперевершений твір Тараса Шевченка про героїчну боротьбу українського народу проти польського гніту та окатоличення. Головний герой - як реальний історичний - Іван Гонта, так і вигаданий Ярема Галайда. До речі, історію про вбивство Іваном Гонтою своїх синів, бо вони народжені під польки, історично підтвердити так і не вдалося. Шевченко ж майстерно обігрує її, надаючи релігійному протистоянню додаткової гостроти. Сльози Івана Гонти над убитими ним синами - це дійсно емоційно та глибоко. Але мені здалося це перебором, принаймні я б не пішла на таке, навіть якби мій син сповідував іншу віру.
Діло житейське
Автор визначив цю пʼєсу як трагікомедію. Насправді трагічність ситуації - лише в наявності трупа на сцені, можна навіть сказати, що це один з головних героїв. Наскільки мені відомо, цю пʼєсу «Діло житейське» було поставлено на сцені аматорського «Театру на Новому бульварі», що функціонує в Житомирі при обласній бібліотеці та збирає постійно аншлаги. Читала - і реготала. Гумор простий, неглибокий, не інтелектуальний. Та й ситуація така собі за глибиною розгортання подій. Але для людини, яка втомилася від важкого робочого тижня чи для студента, цілком пристойна річ.