Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Врятуй нас
Після болісних розривів і внутрішніх криз герої більше не шукають ані драм, ані швидких рішень. Рубі й Джеймс навчаються бути разом без ілюзій — з повагою до меж. Це дорослий погляд на стосунки, рідкісний для young adult-літератури. Порівняно з другою книгою, де домінували конфлікти й емоційні зіткнення, «Врятуй нас» значно спокійніша. Третя частина говорить про відновлення довіри без самопожертви. Це не історія «і жили вони довго й щасливо», а радше чесна відповідь на запитання: як жити далі після всього пережитого.
Врятуй себе
Якщо перша книга серії була історією пробудження почуттів, то «Врятуй себе» — про наслідки. Мона Кастен змінює фокус: переходить до болісного процесу дорослішання, у якому кохання стає випробуванням на зрілість. Стиль другої частини помітно темніший. Якщо у «Врятуй мене» почуття народжувалися, то тут вони розкладаються на страх, ревнощі, провину, втрату контролю. Ключова ідея закладена в назві: ніхто не може врятувати тебе замість тебе самого. Рубі та Джеймс стикаються з соціальним тиском, сімейними очікуваннями, особистими травмами.
Врятуй мене
«Врятуй мене» — історія про кохання в стінах елітної школи. Це добре знайоми мотиви young adult-літератури, але з психологічною глибиною. Це текст про людей, які носять маски успіху. Стилістично книга побудована на контрастах. З одного боку — блиск, статус, привілеї, ідеально відполірований фасад багатого світу. З іншого — внутрішня тиша, самотність і страх не відповідати очікуванням. Ідейно роман зосереджений навколо теми самовизначення. Прагнення Рубі Белл — право на власний шлях. У цьому одна з ключових думок книги: справжня сила не завжди гучна, вона часто тиха й наполеглива.
Поезія - це бій з тінню
Оригінальна збірка, як і всі в Дмитра Лазуткіна. Чимало верлібрів, мінімум розділових знаків. Суцільний потік свідомості. Пише про вічне, проте з купою метафор та цікавих художніх образів. Однак це вірші, які слід сприймати, не шукаючи логіки чи мега глибини. Це потік емоцій автора - про війну, про кохання, природу, сенс буття. Деякі поезії все ж мають риму, а разом з нею і банальну образність (кохана жінка сидить біля вікна). Особисто мені вірші нагадали поезію футуристів сторічної давності; це урбаністична поезія в будь-якому разі.
Романтичний егоїст
Ця книга — роман про кохання і розчарування, як сучасна людина намагається знайти сенс у хаотичному світі. Бегбедер у цьому романі дещо зменшує пафос і сарказм. Герой книги одночасно бажає бути зрозумілим і залишатися вільним, кохати і не втрачати себе. Ідеї книги — про крихкість емоцій, про страх самотності та пошук істини у власних почуттях. Чи здатні ми любити без корисливих мотивів, чи романтика в сучасному світі не є лише маскою нашого его? Це не просто комерційний роман про легкі відносини та іронічні пригоди героя. Тут Бегбедер показує більш зрілу сторону себе.
99 франків
Найвідоміший роман Бегбедера, що давно вже став культовим. Книга написана на початку 2000-х і чудово передавала дух часу. Головний герой став символом покоління, яке тягнеться до гламуру але одночасно відчуває порожнечу через всю його штучність. Якщо зараз перечитати «99 франків», цікаво дивитися, наскільки світ змінився. Читати його сьогодні – це як заглянути на еволюцію суспільства крізь іронічний фільтр. Автор ніби документує епоху, коли споживання стало головним способом визначити, хто ти є. Для автора «99 франків» – ключовий роман, саме він зробив Бегбедера відомим.
Бесіди нащадка епохи
Це збірник інтерв’ю Бегбедера. Він говорить із видатними культурними і літературними постатями, серед яких Мішель Уельбек, Бернар‑Анрі Леві та Умберто Еко. Через ці розмови Бегбедер досліджує сучасне суспільство, людські прагнення та природу культурних змін. Він не прагне до ефектної драматизації; він слухає, помічає нюанси, а прості слова співрозмовників відкривають глибокі смисли. Основна ідея збірки — спроба осмислити епоху зсередини. Через інтерв’ю автор ставить питання, які залишаються відкритими. Це не художній роман, а своєрідний культурний щоденник.
Життя без краю
Це про природу часу, крихкість щастя та механіку людських бажань. На відміну від попередніх романів, де стиль автора нагадував фейєрверк, тут він сповільнює ритм. Книга не про події, а про стан. Як людина намагається втримати момент у світі. Бегбедер грає з часовими перспективами: спогади і передчуття переплітаються. Філософія легкості, яка ховає під собою глибоку меланхолію. Стиль книги нагадує поєднання прозової поезії та інтимного щоденника. Без ефектних сюжетних поворотів, автор будує світ через емоції та рефлексії.
Мазепа ХХ століття
Особисто в мене під час прочитання книги виникли асоціації із Іваном Мазепою. Напевно, тому, що я історик, відповідно й на Винниченка дивлюся як на політичного діяча, на совість нації, а не як на письменника. Якщо погортати біографію Івана Степановича, то там амурних історій було предостатньо, навіть на схилі літ. А от про мачо Винниченка я і не здогадувалася ніколи. Читала його оповідання про селян і про дітей. Читала і не думала, що їхній автор у реальному житті може забажати смерті власній дитині. То де ж Винниченко справжній?!