Пам'ятаю з яким захопленням я читала цю книгу. В уяві так реалістично поставли всі ті події описані автором. Так і бачится мені Європа, середньовіччя, підприємливі , як би правильніше їх назвати, ласі до наживи люди вдаються до неабияких вигадок, щоб підмінити справжню реліквію плащаницю Христову на фальшиву і нажитися на цьому. Ці люди звичайно ж не просто так зійшлися одне з одним, вони кожен майстер у своїй справі. Книга дуже захоплює, адже тут такий закручений серпантин пригод та авантюр. Просто неможливо відірватися від книги. От саме такожо жанру книги мені найбільше до вподоби.

Я купилася на купу схвальних відгуків на дану книгу. І тому очікувала від неї набагато більшого. Наче і непогана історія, але могла би бути і краща. Коли під час читання книги я чомусь вирішила ззаду на обкладенці прочитати анотацію, то була розчарована. Адже там написано, що сім’я головної героїні померла, а я до того моменту ще не дочитала і якось знати це наперед мені вже було не цікаво. За сюжетом трохи схожа на «Дівчину у потягу» Поли Гоукінз. Багато схожих моментів. Сама історія цікава. Але місцями головна героїня мене відверто дратувала. Кінцівку я приблизно вгадала наперед.

Не зайшла, трохи нудна.

«Батько Горіо»- роман який входить до циклу «Людська комедія». Це твір про батьківську любов та жертовність , про кохання яке осліплює, про жорстокість світу та егоїзм де матеріальне часто затьмарює людські почуття. Автор показує безмежну роль у житті особи грошей та людських пристрастей. Мене найбільше вразила самовідданість батька своїм дочкам, засліплена любов до своїх дітей і егоїстичне відношення у відповідь. Тема, яка відкривається в творі, була актуальною в ті часи , залишиться актуальною і в сучасному житті.