Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Рецензія-сага 3.0. Ризикнути всім
Знову лунають срібні роги в тумані віків, скликаючи нас до давнього вогнища, де писарі долі продовжують Літопис. Третя пісня саги Наталії Щерби «Часова вежа» розгортає перед нами сувої, сповнені магії та таємниць, подібних до тих, що приховують величні руїни Нуменору.
#
Народження Вогнелапа
Коли берешся читати цю книгу, то очікуєш якогось дитячого вайбу і казочок, та вже дуже скоро в голові в тебе виникає думка: як же легко дозволити обкладинці себе обдурити! Бо наразі пере тобою не пухнаста оповідка про кошенят, що меланхолійно ганяються за клубочками ниток десь на теплому килимі, а густий, незатишний ліс, який дихає вогкістю, перепрілим листям і цілком реальною, невигаданою небезпекою.
Весільний подарунок
Особливістю цієї книги є авторські міркування та пояснення до кожного вірша та оповідання. Безцінним є вступ, без прочитання якого не дізнаєшся, про що оповідання «Весільний подарунок». Принаймні такого обрамлення я ще не зустрічала. Отож, автор після своїх роздумів про те, що таке фентезі і що кожен твір є свого роду фентезі, розповідає про двох своїх друзів, які вирішили одружитися. Як подарунок на весілля він хотів написати для них оповідання, але вирішив, що тостер їм сподобається більше, тож подарував тостер. А оповідання так і не написав.
#
Рецензія-сага 2.0. Загроза Великого Розриву
Слухайте ж далі, о діти Середзем’я та вільних країв, бо сурми долі знову кличуть нас у мандри. Коли перша таємниця була розкрита, а Ключ знайшов свого володаря, настав час для розповіді похмурішої та величнішої. Друга пісня нашої саги - «Часове серце» - провадить нас у глибини, де коріння світу переплітається з потоками вічності.
Моторошно ..
Це було моє перше знайомство з фентезі! Я читала все класику, ромкоми, казки 🙂 Та одного дня мене посвятили в читачі в «таємничому колі читацького клубу» 😅 І обрали для обговорення цю книгу. Спочатку я поставилась дуже скептично: новий жанр, початок із ворожінням на людських нутрощах, які потім зашивають назад 🫣 мене це добряче спантеличило. Читала без ентузіазму… але далі книга мене захопила, та й жанр я врешті полюбила 🙂
Трохи затягнутий початок, але потім потік подій і уже важко відірватися! Книгу читала тиждень (перші сто сторінок), а решту за кілька годин.
#
Зерно темряви
У кожного з нас глибоко всередині живе свій Більбо, який понад усе цінує комфорт і передбачуваність. Але «Гобіт» - це не просто мила прогулянка туди і назад. Це історія про те, як звичайна, маленька людина робить крок за поріг і випадково торкається абсолютного, прадавнього зла.
#
Коронація людяності
Ось ми й дійшли до кінця нашого шляху. Третя частина великого епосу Толкіна - це не просто розповідь про грандіозні битви чи тріумф добра над злом. Це глибока, пронизлива історія про те, яку неймовірну ціну доводиться платити за мир, і про те, що деякі глибокі рани не здатні зцілити навіть найсвітліші часи.
#
Посередньо!
Українське фентезі активно розвивається, і цей роман яскравий представник нової хвилі. Чи варто його читати? Залежить від вашого читацького досвіду в цьому жанрі.
"Інститут шляхетних убивць" Валерії Малахової це книга ідеальна «на вечір» формат і шрифт дозволяють прочитати її швидко (не в образу автору чи видавництву, але так розтягнуто, що за звичними шрифтами книга б вийшла не на 365 сторінок а на 150)...
#
Найтемніший час - перед світанком
Коли розпадається Братство, здається, що надія остаточно втрачена. Друга частина саги Толкіна - це глибоке занурення у світ, який балансує на гострому краї прірви. Тут більше немає ідилічного затишку Ширу чи меланхолійних співів ельфів Рівенделлу. Це історія про екзистенційну самотність і той особливий, тихий героїзм, який народжується лише тоді, коли тобі більше немає на кого розраховувати.
Закоханий чорт
Оповідання Олекси Стороженка «Закоханий чорт» належить до так званого українського етнофентезі (за версією Книгарні Є). 1861 рік - скасування кріпацтва, подія, надзвичайно важлива для нашої історії. І ось в українській літературі зʼявляється «Закоханий чорт», де геть немає згадок про кріпацтво і важку долю селян. Дивно? За стилем можна побачити нотки раннього Гоголя з його «Вечорами на хуторі». Містика і чортівщина, приправлені народним гумором та пройняті оптимізмом. Та й чорт вийшов якийсь наївний і романтичний.