Рецензії та відгуки на книгу

Сміх, та й годі! Мій вчорашній відгук на нашумілу книжку Шмітта «Двоє добродіїв із Брюсселю» дав швидкий, несподіваний плід. Вранці я отримав повідомлення вже про цю книжечку. А мене достатньо поманити фотографією книжечки, далі процес піде сам. Післяобідній час. Автобус. Бібліотека. Буквально за пару хвилин книжка в моїх руках і, посміхаючись, я оцінюю її об’єм. Якраз доїхати до своєї зупинки і можна повертатися знову до бібліотеки. Майже так і сталося, бо довжини маршруту трохи не вистачило, щоб дочитати до кінця, а решту шляху додому я не міг читати, бо пішов сніг.

Так, сьогодні поговоримо про книгу "Бог завжди подорожує інкогніто", і не те щоб це буде дуже приємна розмова. Книгу одразу можна віднести до "охудожненої" психологічної літератури з поцілом на підтримання впевненості у собі, тому зайде вона читачу чи ні - залежить в першу чергу від емоційного стану читання.

Ця книжка була настільки популярною серед українських читачів, що перший наклад, який вийшов у світ у 2016-му році, розійшовся дуже швидко і знайти книжку було майже нереально. Тож минулого року видавництво Наш Формат прийняло рішення про нове видання. І саме завдяки цьому у мене в бібліотеці з’явився мегапопулярний роман американської письменниці Крістін Генна «Соловей». Мені було цікаво переконатися чи справді роман такий крутий, а чи це просто вдала піар-акція, як іноді буває в подібних випадках. Тож свій читальний травень я розпочала з «Солов’я».