Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Фатальне крісло
Гастон Леру запамʼятався нам як автор «Привида опери», хоча в доробку цього французького письменника є чимало детективних історій. Одна з них - «Фатальне крісло». Назвати її класичним детективом важко, адже тут, хоч і є смерті персонажів, але немає людини, яка проводила б розслідування, - ні Пуаро, ні міс Марпл, ні Шерлока Холмса, ні когось їм подібного. Та й чи дійсно перед нами класичне вбивство? Може, це просто магія? Про це читач дізнається по ходу оповіді, не одразу. Загалом же це більше чорна детективна комедія. Що ж це за крісло? І чому воно є фатальним?
#
Маркетинг від убивці: "Ласкаво просимо на шоу!"
«Оголошено вбивство» - це тупо діамант у короні Аґати Крісті і одна з найкращих справ міс Марпл. Тут леді Аґата вирішила жорстко зламати базове правило детективу ще на першій сторінці.
Собачку шкода … в центрі подій
Признаюсь мені детективи написані жінкою імпонують найбільше? Чому бо все таки жіночі роздуми більш логічні. От в Агати Крісті, історії заплутані,є неочікувані повороти але все має логічне пояснення та завершення, без зайвих запитань)
Авторка вкотре оточує підозрілими людьми а особливо родичами, кожен має мотив, кожен бажає чудих та легких грошей . І всі поводяться на звичайне око досить «нормальними» та лише Еркюль Пуаро розуміється на психології вбивст.
#
Шість лівих рук і криза системи
«Нашіптувач» - це вже зовсім інша ліга, аждже Каррізі б'є з позиції жорсткої кримінологічної експертизи. За освітою він юрист і фахівець із поведінкових наук, і це відчувається в кожному абзаці. Він препарує не просто окремий злочин, а саму природу абсолютного, вірусного зла, створюючи один із найпохмуріших та найскладніших європейських трилерів.
#
Детектив з якого почалася ціла епоха
«Убивство в будинку вікарія» - це не просто черговий детектив від леді Аґати. Це тупо історичний момент для жанру, бо саме в цьому романі на велику сцену вперше повноцінно виходить та сама божа кульбабка з мізками суперкомп'ютера - міс Джейн Марпл.
#
Правосуддя чи ритуальний спектакль?
«Записки зі страти» Дані Кукафки дуже неординарна в сюжетному плані книга. Бо ми звикли до класичних трилерів, де геніальний слідчий ганяється за ще більш геніальним маніяком. А тут не історія про те, як спіймати монстра, а про наслідки його дій. Монстр уже спійманий, сидить у камері смертників, і до його страти залишається 12 годин. І ми ніби рухаємося назад від фіналу до початку.
#
Зникнення сина і власне алібі
«Усі небезпечні речі» Стейсі Віллінґем - це той випадок, коли авторка бере первісний людський страх і замість того, щоб лякати дешевими скримерами, повільно і садистськи розтягує його на сотні сторінок. Як часто буває, тут головний ворог ховається у власній голові головної героїні. Це блискучий, виснажливий психологічний трилер про те, як свідомість методично зжирає сама себе.
Знайомство з Скандинавією
Незвичний детектив ісландських авторів, таких авторів дуже мало, тому цікаво було познайомитись з новою культурою. І не розчарувалась.
Рейкʼявік тут частина детективної історії, що виглядає дуже атмосферно. Події переплітаються з реальними подіями та історичними моментами.
Дуже незвично і зручно, що на початку книги є список імен 😅, не треба гортати і шукати, хто ж є хто) випадок, коли багато персонажів ідеально.
Викрадений лист
Оповідання «Викрадений лист» завершує своєрідну трилогію про детектива Огюста Дюпена, що розкриває паризькі злочини. Дія відбувається у 1840-і роки. Перед нами три звичні герої - оповідач, його друг Дюпен та префект. І знову - недолуга французька поліція, яка занадто професійно підходить до справи і не може знайти викраденого в однієї пані листа. Власне, саме з цього і починається оповідання: префект приходить до згаданих вище друзів і просить допомоги: міністр Д вкрав в однієї поважної пані листа, причому вкрав у неї на очах. Тому слід якомога швидше цього листа повернути. Однак як?
#
Токсична гравітація еліти
Перед нами жорстка, клаустрофобна історія про токсичність, класовий снобізм і те, як наша власна пам'ять може стати нашим найстрашнішим катом. У центрі сюжету - Ейпріл Куттс-Клайвден. Це втілення тропу «тієї самої дівчини», на яку всі дивляться, якій усі заздрять і яку всі таємно ненавидять. Вона багата, яскрава, харизматична і абсолютно, кристально жорстока. Ейпріл працює як чорна діра, затягуючи у свою орбіту звичайних, не таких блискучих і заможних людей, як її сусідка по кімнаті, головна героїня Ганна. Вона живиться їхнім захопленням і холоднокровно грається їхніми комплексами.