Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Дитяча творчість
Коли моїй сестрі було сім років, ми придбали цю книжечку, щоб радувати батьків чудовими подарунками на свята, зокрема Новий рік. І ця книга чудово впоралася із завданням. Якраз для маленьких діточок, які прагнуть щось виготовити своїми руками. Спершу авторка показує, як користуватися клеєм та ножицями, а потім описано методику (покроково) виготовлення коробки, паперових іграшок, ялинкових прикрас, янголяток, пташенят. І все це - з чудовими ілюстраціями та описом. Навіть дорослим буде цікаво, адже можна виготовляти подарунки із дітьми дошкільного віку, які ще не вміють читати.
#
Джерело наших знань про стародавній Рим
Уперше про автора і книгу я почула на першому курсі університету, історичного факультету, коли ми вивчали Римську Республіку та імперію. Одним із завдань історика є робота з джерелами, тож Светонія ми вивчали, хай й за уривками та хрестоматіями. У нього, як і в грецького Плутарха, особистісний підхід до історії домінує. Тож якщо грек у своїх «Порівняльних життєписах» поєднує у пари грецького та римського воєначальника, то Светоній зосереджується виключно на римському правителеві - від діяча доби Республіки Цезаря й до імператорів - Августа, Калігули, Тіта, Веспасіана та інших.
Марсіанські хроніки
"Марсіанські хроніки" — це не зовсім про Марс. Це, радше, про Землю, але з відстані, яка дозволяє побачити її наскрізь без прикрас, без виправдань. Це емоційний простір, де колонізація Марса перетворюється на відлуння всіх гріхів людства: жадібності, страху, байдужості. Сюжет розбитий на окремі історії. Стиль Бредбері в цій книзі особливо м’який і образний. Мертвий вітер, тонкі марсіанські будівлі, що світяться зсередини, пил, який пам’ятає все. Це проза, наближена до поезії, де кожен абзац може жити окремо, як маленьке оповідання або притча.
#
#
Прощавай, літо!
"Прощавай, літо!" — це пізнє і дуже особисте продовження відомого роману "Вино з кульбаб", але тут уже немає того легкого захоплення світом, яке властиве дитинству. Це книга про межу — невловиму і майже фізично болісну — між ще дитинством і вже не зовсім ним. Бредбері не романтизує цей перехід — він показує його таким, яким той є насправді: незручним, сповненим бунту, розчарувань і дивного передчуття змін. Стиль Бредбері — щось між прозою й поезією. Він не описує літо — він його вдихає, пропускає крізь себе, наче гаряче повітря над асфальтом. Речення короткі, уривчасті, емоційні.
#
Чи це сон? Чи це правда? Чи це смерть?
Уявіть, ви дівчина в школі - інтернат у вас є найкращі друзі, хлопець з якими ви проводите увесь свій вільний час.
Але одного дня вашого хлопця знаходять мертвого. Вердикт поліції: самогубство.
Це не може бути правдою! Але у домовину, Джек забирає не тільки таємниці, але й дружбу між вами всіма.
Кілька років потому, ваша давня подруга запрошує на вечірку. Ви неохоче погодилися.
Але...
Чи взагалі вам судилося дружити?
Бо навіть цей начебто звичайний вечір перетворюється в жахіття звідки вибирається лише один.
#
-Поїдь, забери його.
Книга наповнена темною і холодною атмосферою, але на диво сповнена також й теплих відносин між дядьком та племінником. При читанні легко поринаєш в історію.
Мені сподобалися головні персонажі. Вони мають розвиток. Наприклад Паша, який на початку здавався максимально відлюкуватим, тихим і боязким, в кінці став сміливішим і впевненим на чиєму він боці.
Саша який виявився не збреши-голово , а дуже розумним хлопцем який любить і цінує свою родину. Особливо Пашу, хвилювався за нього всю дорогу. Вони пройшли нелегкий шлях разом.
