Рецензії та відгуки на книгу

Павло Грабовський у більшості з нас асоціюється не з «Веснянками», а зі «Швачкою» - твором, який діти 1990-х вчили у школі напамʼять. Про невтомну трудівницю, що з раннього ранку до пізньої ночі працює. Однак у пропонованій до розгляду збірці є чимало інших поезій революційного спрямування, що закликають до боротьби за визволення від кріпацтва і капіталізму й до кращого життя людей праці. 
«Батькова рада» - поезія про пильність й обережність. Батько нібито дає дітям пораду говорити тихіше про свої задуми (напевно, йдеться про революційні мрії), щоб ніхто не підслухав й не здав. 

замість очікуваного готичного страху — ми занурюємося у майже сатиричну притчу. По вміло грається зі сприйняттям — герої розповідають про гуманістичну, м’яку «нову систему» лікування психічно хворих, яка поступово виявляється чимось зовсім іншим. Автор демонструє ситуацію, у якій норма і патологія міняються місцями так природно, що це вже не лякає, а тривожить. Ідея підміни — центральна в цьому тексті. Хто справжній лікар, а хто пацієнт? Хто вирішує, яка поведінка — нормальна? По пропонує не відповідь, а сцену, в якій усе зміщено, наче в кривому дзеркалі.

Оповідання «Провалля і маятник» побудоване на відчутті тиску, безвиході й поступового стирання меж між тілесним страхом і внутрішнім надломом. По фокусується на тому, як людина переживає небезпеку, коли залишається з нею наодинці. Простір тортур описано з такою детальністю, що він починає здаватися живим. Маятник стає не просто знаряддям страти, а нав’язливою присутністю часу, що неухильно наближає кінець. Це створює гнітючу атмосферу, в якій головний герой поступово втрачає надію, але не припиняє чинити опір. Для середини XIX століття такий підхід був новим.