Українське село. Хата, з димаря якої крадькома тікає солодкий білий дим. Сільський голова та голова колгоспу на повний шлунок грають в шахи.

А за вікном чи то люди, чи то зомбі, що тиняються по селу, керовані лише інстинктами та рефлексами. Ці створіння іноді обступають вищезгадану хату, вдивляючись мертвими, впалими очима у білого втікача.

<p>http://roksanda789.blogspot.com/2014/11/blog-post.html</p>

<p>Легка, ні до чого не зобовязуюча історія. З перших сторінок забрала мене у світ, де існує таємничий острів, який може принести успіх та славу. Матір Господня! Та я повірив у все, що написано в цій книжці! &nbsp;<br /> Літературний оргазм, ось що в мене заишилось після прочитання!&nbsp;</p>

Даний роман – наче якась об’ємна посудина переповнена гірким питвом. Читаєш помалу, з тугою.

Як твір справжнього «майстра пера», в ньому є все, що ціниться з точки зору письменницької техніки: колоритні персонажі, цікавий сюжет, точна передача настроїв та ін. А також, що характерно для класиків української літератури, те й притаманно і Панасу Мирному: дуже гарний і детальний опис природи.