Рецензії та відгуки на книгу

Друга частина пригоди, «Таємна кімната», - це вже не просто казка, а глибоке дослідження теми соціальної нерівності та шкільного клімату. Знаєте, коли в коридорах Гоґвортсу починають шепотітися про «чистокровність» і «бруднокровок», я мимоволі проводжу паралелі з дискримінацією та зародженням тоталітарної ідеології прямо в стінах освітнього закладу.

Недаремно існує таке поняття, як лебедина вірність, хоча вона має дещо інше значення. Тим не менш, для багатьох з нас лебеді є символом вірності та любові. Можливо, в Данії ці птахи також вважаються благородними. Читала цю казку в дитинстві, переглядала мультфільм. Надзвичайно цікавий і чесний твір. Одинадцять принців та принцеса, що змушені залишити домівку через злу мачуху. Хлопці стали лебедями, порятувати яких може лише сестра Еліса. Однак для цього вона має зробити їм сорочки з кропиви.

Василь Стефаник, Лесь Мартович і Марко Черемшина належать до так званої «Покутської трійці», бо родом із Західної України, писали твори діалектом. Саме через цей діалект, якщо чесно, я не дуже розуміла зміст новел. І якщо Василь Стефаник більш «розкручений», особливо його твори «Новина» (батько вбив одну зі своїх дочок, а друга відпросилася, проте на неї чекають злидні і важка доля) та «Камінний хрест» (еміграція до Канади галицького селянства через малоземелля наприкінці 19 - на початку 20 ст.), то от про Леся Мартовича цього не скажеш.

«Жовтий князь» Василя Барки - це не просто література, це рентгенівський знімок нашої національної катастрофи, від якого холоне в жилах навіть через десятиліття. Коли я розгортаю цю книгу, мені здається, що я не читаю слова, а чую хрускіт сухої землі й тихий стогін голодного степу. Це текст-сповідь, текст-вирок, який Барка виніс тій нелюдській системі, що прийшла зі сходу, аби випалити саму суть українства.