Рецензії та відгуки на книгу

Яновський зробив страшну річ. Він узяв біблійний сюжет про Каїна і Авеля, перевдягнув його в запилені будьонівки та жупани, і змусив нас "милуватися" тим, як брат вбиває брата. Читати це - як дивитися на сонце, що сходить над полем битви: очі ріже від краси, а душу вивертає від суті. Тут немає історії в підручниковому сенсі. Тут є лише СТЕП. І цей СТЕП - не декорація, це величезний, байдужий вівтар. Йому все одно, якого кольору прапор у тебе в руках: червоний, жовто-блакитний чи чорний. Йому потрібна жертва і родина Половців цю жертву приносить.

Новела Григорія Тютюнника це надзвичайно тонкий і болючий твір про долю, любов і моральну велич людини. В основі трагічний «любовний трикутник», де є безмежне страждання й внутрішня жертва, це проявляються у любові Марфи! Автор показує любов не як пристрасть, а як духовну силу, що здатна піднести людину й водночас приректи її на самотність. Взагалі автор любить своїх персонажів він дуже гарно їх описує характери та почуття!

Це найтонша і найпрозоріша новела в нашій літературі. Читати «Три зозулі з поклоном» - це як дихати розрідженим повітрям на вершині гори: спочатку паморочиться голова від висоти почуттів, а потім настає абсолютна ясність. Тютюнник написав не про «любовний трикутник» (це вульгарне визначення тут не працює). Він написав про любов як найвищу форму аскези.

Напевно, життєва мудрість все-таки приходить з досвідом, і вік тут ні до чого. У школі нам у приклад ставили байку «Бджола і Шершень», в якій найкраще обіграно ідею сродної праці, тобто праці за покликанням, хай навіть вона не приносить значних матеріальних дивідендів. Та й Бджолу було зображено як працелюбну, а Шершня - як ледаря, халявщика. У часи панування капіталізму з бджіл часто сміються: взяти хоча б вчителів, які мають найнижчі зарплати, проте щодня невтомно трудяться задля розвитку дітей, бо це є їхнє покликання. Людина щаслива, коли вона займає в системі своє місце.