Скільки в світі існує книг про дідусів, але про прадідусів - мабуть лише одна - "Мій прадідусь і я" Джеймса Крюса. І яке ж то щастя в житті мати живими прабатьків. Ця книга настільки переповнена тепла, бо розумієш, що в житті бабуся й дідусь можуть супроводжувати дитину до її повноліття, а от із прабатьками - відрізок часу проведений разом не такий вже й довгий, у когось взагалі й цих відчуттів нема.

В центрі історичного роману-поеми - постать легендарної української піснетворки, співачки Марусі Чурай. Ліні Костенко вдалося створити глибокий психологічний образ Марусі, обдарованої дівчини, яка палко любить свою землю, і ця безмежна її любов бринить у кожній її пісні. Поема настільки захоплює читача, що уявно опиняєшся у вирі національно-визвольної війни.

В основу цієї драми Іван Кочерга вніс історично достовірний факт, який засвідчує як наприкінці ХV - на початку ХVI століття у Києві існувала заборона створена нібито як протипожежний захід й впроваджена литовськими князями світити світло.

Понад півтора десятки років кияни боролися за своє людське право бачити світло в темноті та відчувати тепло. Навколо цього історичного факту безчинства литовської "влади" і розгортається сюжет п'єси "Свіччине весілля"