Українця завжди вирізняла відсутність бажання накласти руку на чуже, працелюбність та свободолюбність. Саме останнього торкнувся даний твір. Неволя була страшніша за будь-які катування, за смерть. За для отримання волі, можна ризикнути усім, віддати все, та отримати все – свободу! Однак інколи, в боротьбі за свободу, втрачали й інше, без чого смак перемоги втрачав свою насиченість і про це також повідав автор твору "Дорогою ціною".

Дана новела Хвильового направлена не лише на висвітлення безглуздої жорстокості людей у певних ситуаціях, пріоритету людини над будь-якою ідеологією, а й присвячена рятуванню душі людської.

Головна дійова особа твору (героєм його назвати неможливо) занапастив свою душу занапастивши життя інших. Однак було дещо, що ще тримало в ньому часточку світла, і його чекав останній, найважливіший бій в його житті.

Оповідачем виступає саме ця особа і трагедія полягає у її неспроможності врятувати свою душу, своє Я.

До цієї книги треба звикнути – вона не звичайна і цим особлива. Перші декілька десятків сторінок я саме те й робив, що звикав до неї, до того світу, який вона для мене відкрила. Ця книга змушує думати про те, що ми, як правило ігноруємо. Ігноруємо ненавмисно. Однак ті речі, події, люди тощо заслуговують на увагу. Цей твір підвищує чутливість до навколишнього світу. Відклавши книгу, бачиш, що тепер вже інакше виглядають предмети, що тебе оточують і оточували завжди. Як виявилось, незнайомі люди, завжди були тобі знайомі. Слова сказані тобою чи кимось іншим, вже відчуваються на дотик.

А я все шукав і шукав щось таке з сучасної української літератури, що захопило б мене всього. Цей пошук вже доволі довго тривав, однак я не покидав це.

Все, що потрапляло мені в руки, все, чому я приділяв свою увагу… видавалось мені якимось збоченням, наругою над літературою та читачем. Я взагалі-то не великий шанувальник та знавець сучасної літератури, однак мене все ж цікавило, про що думають сучасні письменники та як вони висвітлюють проблеми сьогодення.