Про нову книжку Ігоря Померанцева в пресі ні слуху, ні духу. Якщо відмотати стрічку часу на декілька місяців назад, можна згадати грандіозну презентацію «Ноmo eroticus», феєричну виставу, яку здійснив театр «МІСТ» у стольному культурно-освітньому центрі «Майстер Клас». Поєднання полуничної поезії з музикою, акторською грою, яскравою хореографією й незвичним відеорядом – дійство, яке мало б спонукати майстрів клавіатури до написання нових матеріалів, але… на жаль.

Останнім часом: історія, багато творів митців минулого і, власне, самі митці надихають митців сучасності. Нема різниці, чи то в кіно, чи то в літературі. Узяти б, хоч Конан Дойлівського Шерлока Холмса, папське сімейство Борджиа, шедеври Леонардо Да Вінчі та й самого Леонардо. Класичні твори і їх автори ніби магнітом приваблюють до себе сучасних письменників, кіношників і поетів. Не став, вкотре, винятком Ден Браун. Останній його бестселер «Інферно» присвячений Данте Аліг‘єрі та його знаменитій поемі «Божествена комедія».

Старий-новий університетський роман (campus novel) Анатолія Дністрового переносить читача в провінційний Ніжин – славнозвісне гоголівське місто, овіяне легендами та містикою. Правда, про великого письменника там ідеться хіба що в географічному контексті й чогось таємничого та надприродного не описується. Натомість в «Патетичному блуді», себто «Тибеті на восьмому поверсі» (нова назва роману) розповідається про звичайнісіньких спудеїв з їхнім безтурботно-розбещеним життям, про звичайну обшарпану «общагу», нещасливі долі викладачів.

Убить тегина!

Впечатления от романа Антона Лика (Екатерины Насуты и Евгения Данилова) «Смерть ничего не решает» (первый том двухтомного романа). – Луганск: ШИКО, 2011 (серия «Антология МиФа»)

Собственно, должен сразу предупредить: это не будет рецензия как таковая. Это скорее размышления лемминга, который ходит вокруг кусочка сыра, который не похож на сыр.
Опять же, учитывая, что речь пойдёт о первой части цельного произведения, ряд претензий и вопросов можно будет автоматически снять, исследуя целый роман. Чтобы не предъявлять претензии к столбу, который окажется ногой слона, хе-хе.