Мабуть не схиблю, якщо вважатиму, що дана книга описує один із найкращих образів жінки, створених саме письменниками-чоловіками. Чуттєво, делікатно, без зайвих сентиментів відтворити жіночу душу вдавалося небагатьом чоловікам. На мою думку, що увесь секрет такого таланту - в щирості та великій повазі та любові до жінок, з якими Решат Нурі Гюнтекін описав свою героїню та всі її перипетії.

Дуже часто наштовхуюсь на досить негативні відгуки з приводу цієї книги. І я думаю, вони лишень через те, що люди взялись за читання цієї історії з хибними очікуваннями про неї. Тут немає динамічного повороту подій чи ще якихось несподіванок за поворотом наступної сторінки. Книгу треба читати для того, щоб повільно насолодитись творчістю Бредбері і його прозою. Запастись тим самим олівцем (як радив би Семків) або ж звичайними стікерами, і читати, перечитувати, неначе занурювати себе в атмомферу неспішної оповіді. Та про що ж вона?

Даний текст містить спойлери по сюжету, хоч в книжці немає чогось динамічного чи інтригуючого. Але, якщо таки плануєте читати книгу - то ця рецензія підійде Вам вже після читання.

Цю книжку ми читали нашим місцевим книжковим клубом. Тому відгук буде навіть більш колективним, зібраним з наших спільних обговорень і думок. До того ж у нас був фітбек від авторки з відповідями на наші питання, які виникли в ході прочитання роману.