Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Крізь бетон
«Повітряний замок, що вибухнув» - це грандіозний фінал оригінальної трилогії Стіґа Ларссона. Він починається рівно тієї ж секунди, де обривається попередня книга: Лісбет Саландер лежить у гелікоптері з кулею в голові, а по коридору від неї в реанімації перебуває її батько-садист, радянський перебіжчик Олександр Залаченко.
Якщо друга книга була динамічним бойовиком і параноїдальним полюванням, то третя перетворюється на повільну, в'язку, але неймовірно напружену політичну та юридичну шахову партію. Ларссон виводить масштаб конфлікту з вулиць на найвищий державний рівень.
Таємничий пасажир
Оповідання «Таємничий пасажир» є продовженням історії про втечу Арсена Люпена із вʼязниці, хоча його цілком можна розглядати як самостійну серію пригод нашого невтомного крадія. Цього разу Моріс Леблан трохи заплутує читача, бо веде оповідь від першої особи, і ми до середини оповідання щиро віримо, що в поїзді з Парижа на Руан їде якраз автор.
#
Четверта сила
Якщо перша книга («Чоловіки, що ненавидять жінок») була здебільшого класичним, хоч і жорстким детективом про родинні таємниці в закритому просторі, то друга частина здійснює радикальний жанровий зсув. Ларссон перетворює історію на масштабний політичний трилер, де мішенню стає сама головна героїня.
#
Правосуддя з татуюванням дракона
Знаєш, «Чоловіки, що ненавидять жінок» - це той самий випадок, коли книга тупо змінила правила гри. Саме з неї в нульових почалося масове божевілля на скандинавський нуар. Але головне навіть не це, а те, що Ларссон дав нам Лісбет Саландер. Ця героїня розірвала всі шаблони: виявляється, найефективніше правосуддя може вершити не якийсь там ідеальний коп, а похмура хакерка з татуюванням дракона на спині і шокером у кишені.
Таємниця блакитної вази
Ну й оповіданнячко! Круте й достоту логічне! Причому кінцівка настільки закручена, що весь сюжет стає догори дригом, а вся історія набуває іншого звучання. Уявіть собі хлопця Джека Гартінгтона, який щоранку, перед відʼїздом до міста, грає у гольф. Одного разу о 7:25 ранку він чує жіночий голос: «Убивають! Допоможіть! Убивають!» Як і будь-який джентльмен, він має зʼясувати, хто звертається по допомогу. І тут він бачить неподалік котедж, біля якого молода й симпатична дівчина сапає. Джек, звісно, ставить їй питання, чи чула вона голоси. Але дівчина здивовано дивиться на нашого героя.
#
Джеймс Бонд із невивченою алгеброю
Уявіть, що ви - типовий дванадцятирічний гік. Ви добре знаєте математику, але при погляді на дівчат миттєво пітнієте і втрачаєте здатність формулювати думки. І раптом у вашій вітальні матеріалізується справжній агент ЦРУ, який забирає вас до надсекретної Академії шпигунства. Звучить як мрія підлітка? Але вже першої ночі на Бена Ріплі скоюють замах, а замість крутих лазерних годинників і смокінгів він отримує параною, підстави від однокласників і таємну операцію «Полювання борсука», де йому відведено роль сліпої наживки.
#
Трагедія переможців по життю
В «Книзі Балтиморів» немає детективів з лупою чи жорстких вуличних перестрілок, але якщо тобі заходить густа психологічна темрява, яка непомітно поглинає героїв і руйнує їхні життя зсередини, то ця книжка видасть максимальний саспенс під соусом елітної сімейної саги.
#
Знайти вбивцю = отримати спадок
Знаєш, якщо ти думаєш, що класичні англійські детективи в стилі Агати Крісті вже не можуть нічим здивувати, то «Як розкрити власне вбивство» Крістен Перрін точно зламає цей стереотип. Вона взяла знайому затишну атмосферу, але влила туди стільки сучасної психології та легкого абсурду, що вийшло щось абсолютно свіже.
Божественне святилище Астарти
Ще одне оповідання зі збірки, але цього разу детективом виступає міс Марпл. Хоча роль у неї трохи незвична: вона вислуховує розповідь доктора Пендера про містичне вбивство та з легкістю називає убивцю. Геніально! Хоча можна поставити питання: а якби священник розповів свою історію інакше (він же знав убивцю), то чи вгадала б Марпл?
#
Представник комуни тварин
Знаєте, якщо ви подивитеся на назву «Коротке життя Джессі» Максима Похитона і подумаєте, що це якась мила вечірня казочка про пухнастиків, то вас чекає жорсткий облом. Це взагалі не так. Перед нами повноцінний, дуже напружений трилер, просто його головний герой - хом'як. Автор бере оцю класичну фішку з тваринами, як в Орвелла у «Колгоспі тварин» чи в суворих «Небезпечних мандрах», і переносить її прямо в нашу з вами буденність.