Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Зникнення з 70-х на фоні окультизму і таро
Коротше, бро, готуй валідолу пачку, бо ми залітаємо в наймасштабніший і найемоційніший кейс у кар'єрі Корморана Страйка. «Бентежна кров» - це п'ята книга серії, і тут Роберт Ґалбрейт видає такий об'єм і таку густу атмосферу, що я свого часу забув про сон, поки не дочитав цю книжку.
#
Політичні інтриги на фоні Лондонської олімпіади 2012
«Убивчий білий» - це четверта книга про Корморана Страйка, і тут Роберт Ґалбрейт (ну, ми шаримо, що це мама Гаррі Поттера) тупо викручує масштаб на максимум. Це найбільш багатошаровий, заплутаний і політичний кейс, де брудні секрети еліти смердять гірше за лондонську каналізацію.
#
Драма на фоні розчленьонки
Коротше, якщо ви вже трохи втомилися від манірної класики і хочете реального, брудного сучасного лондонського дарку, то «Кар'єра лиходія» Роберта Ґалбрейта (а ми ж усі викупаємо, що це Джоан Роулінг під прикриттям, яка вирішила пофлексити в жанрі тру-крайму) - це тупо відвал кабіни. Це третя книга про суворого приватного детектива Корморана Страйка, і тут ставки злітають до небес буквально з перших сторінок.
#
Belle Époque
«Експрес до Ґаліції» Богдана Коломійчука - це перше знайомство з комісаром Адамом Вістовичем. Надворі весна 1906 року, золоті часи Австро-Угорщини. Але автор не дає довго насолоджуватися кавою з круасанами. Він швидко і досить жорстко показує: весь цей красивий фасад європейських курортів - просто ширма. За нею розвідки вже потихеньку готують майбутню світову м'ясорубку.
Арешт Арсена Люпена
Це збірка, що складається з девʼяти новел, і є початком неймовірної серії про французького шляхетного крадія Арсена Люпена, серіал про якого у 1990-ті йшов на 1+1. Власне, саме тоді я дізналася про такого персонажа. Анти-Шерлока Холмса. І навіть не знаєш, на чиєму ти боці, адже злочини Арсена Люпена неймовірні, а сам він доволі харизматичний. Дійсно, хочеться насолоджуватися тим, як хвацько він обходить поліцію та залишає всіх з носом. Перша новела тому має назву «Арешт Арсена Люпена».
#
Просто вижити
Сеттінг роману - Відень 1920 року. Коломійчук блискуче працює з історичною соціологією. Він показує столицю колишньої імперії не як центр культури, а як місто, що програло все. Імперія Габсбургів розвалилася, на вулицях - злидні, інфляція та постійні комуністичні демонстрації. Це ідеальний, мутний бульйон для шпигунських ігор.
#
Ідеальна пастка для ідеальної жертви
Дім на Збіччі неможливо просто знайти на карті Лондона. Маленькі залізні дверцята в глухому провулку відкриваються лише раз на дев'ять років і лише для тих, кого туди запрошено. Господарі дому не використовують грубу фізичну силу, щоб заманити гостей усередину. Мітчелл майстерно показує, що найстрашніша пастка - це та, в яку ти заходиш добровільно, бо вона обіцяє здійснення твоїх найпотаємніших бажань. Дім ніби відчуває, чого саме потребує людина, пропонуючи їй ідеальну картину того, що вона відчайдушно шукає в житті.
#
Ніхто не скаже правди до кінця - навіть самим собі...
Після шаленого успіху «Дівчини у потягу» Пола Гоукінз вирішила не йти второваною стежкою і в романі «Глибоко під водою» реально ризикнула. Вона змістила фокус: якщо раніше ми читали про трагедію однієї жінки, то тепер перед нами «поїхало дахом» ціле місто. Це вже не класичний трилер, а така собі похмура історія, де головний злодій - не якийсь конкретний маніяк із ножем, а само містечко та його гнила пам'ять. Але давайте чесно: для багатьох фанатів такий експеримент виявився не просто незрозумілим, а відверто слабшим на фоні першої книги. Тож читати чи ні - тут уже вирішувати вам.
У світі слів найгостріша зброя це правда, замаскована під вигадку
Роберт Галбрейт чи все ж Джоан Роулінг вміє дивувати. Не дивно, чому вона пише під псевдонімом їй вдалося вийти на новий рівень.
Після успіху і справді крутого детективу «Кувала зозуля» було дуже цікаво взятися за продовження. Від «Шовкопряд» я очікувала ще більшого і книга повністю виправдала ці очікування. Продовження стає темнішим і гострішим.
Навіть у натовпі можна залишатися страшенно самотнім
Якщо чесно, я тільки недавно дізналась, що Джоан Роулінг писала ще щось, окрім чарівного світу. Важко уявити її в стилі детективу, але це правда) Та під псевдонімом Роберт Галбрейт вона відкрила себе в зовсім іншому жанрі. І це надзвичайно приємне відкриття.
«Кувала зозуля» це не просто детектив із розслідуванням. Це соціальний детектив, де важливіші саме люди з їхніми емоціями, а не просто факти.