Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Сонячний промінь у холодній воді
У "Сонячному промені у холодній воді" драма тиха, без скандалу, без фінальної крапки — просто тонкий зсув у внутрішньому ландшафті. Цей роман про зустріч двох самотностей. Парижанин, хто навчився жити серед людей і бути при цьому відстороненим. Жінка з провінції, що випадково з’являється у його житті, як той сонячний промінь. Здавалося б, усе просто: кохання, несподіване й невчасне. Але в Саган нічого не буває просто. Назва роману працює як метафора: тепло зустрічається з холодом, мить — з порожнечею, жива присутність — з емоційним ступором.
Bonjour, печале!
Це літо на Лазуровому березі. Це свобода, яка здається природною, як повітря. Це батько, який більше схожий на веселого співучасника, ніж на опікуна. І оповідачка з розумом набагато дорослішим, ніж хоче здаватися. Усе нібито просто. Саган пише сухо, якби не іронія, іноді зовсім легка, текст міг би видатися надто стриманим. У центрі роману — не зовнішні події, а тонкі психологічні зсуви. Маніпуляція, яка стає саморуйнуванням. Вина, що приходить пізно. Саган не моралізує, вона дозволяє своїм персонажам бути неправими — і залишатися живими.
Роман про виховання
На прочитання цієї книги мене надихнув голлівудський фільм 2019 року. Можливо, чудова гра Сірші Ронан та Тімоті Шаламе змусила мене придбати не лише цю книгу, а й продовження - «Маленькі чоловіки», яку я, однак, досі не прочитала. А от дві частини «Маленьких жінок» проковтнула із задоволенням, хоча не є прихильницею подібної манери викладу. Авторка надто ідеалізує всіх своїх героїнь і розповідає про них як педагог, нібито аналізує кожен їхній учинок, дає йому оцінку, схвалює чи засуджує, однак по-доброму, із величезною любовʼю.
Довгий шлях до щастя
У моєму дитинстві ця книга була дуже популярною, тому прочитати «Джейн Ейр» було справою честі. Я тоді навчалася у восьмому класі, а книгу хтось подарував мені на день народження. Опанувала я її за тиждень. Не сказала б, що тоді отримала велике задоволення від читання, бо твір девʼятнадцятого століття, коли письменники любили довгі речення та повчальний стиль.
Серія контрастних книжок
Кажуть, що на Заході було розроблено спеціальну методику якраз для немовлят, щоб вони краще сприймали реальність. Відомо, що малюки бачать світ чорно-біло, тож контрастну книжку спеціально було виготовлено шляхом поєднання картинок двох кольорів. Загалом таких зображень 12. Книгу виготовлено на твердому картоні; вона являє собою розкладачку, що дітям неодмінно припаде до душі. Окрім геометричних фігур, є також звірі та комахи. Наприклад, Лев, собака, бджола. Частина зображень виконана чорно-біло, частина - із додаванням до цих двох кольорів жовтого чи блакитного.
Чорний кіт
Едгар По відомий своїм тяжінням до психологічного мороку. У невеликому за обсягом тексту відображається поступова деградація особистості. «Чорний кіт» — це розгорнутий портрет внутрішнього краху. Оповідач — не злодій у класичному сенсі. Убивство кота — акт не демонічний. У ньому — слабкість, а не сила. Страх, а не лють. Цікаво, що містичний елемент — другий кіт, примара чи, можливо, галюцинація — не пояснюється прямо. По залишає простір для сумніву, а в сумніві й зароджується справжній жах.
Революційна поезія
Павло Грабовський у більшості з нас асоціюється не з «Веснянками», а зі «Швачкою» - твором, який діти 1990-х вчили у школі напамʼять. Про невтомну трудівницю, що з раннього ранку до пізньої ночі працює. Однак у пропонованій до розгляду збірці є чимало інших поезій революційного спрямування, що закликають до боротьби за визволення від кріпацтва і капіталізму й до кращого життя людей праці.
«Батькова рада» - поезія про пильність й обережність. Батько нібито дає дітям пораду говорити тихіше про свої задуми (напевно, йдеться про революційні мрії), щоб ніхто не підслухав й не здав.
#
Система доктора Смолла і професора Піріа
замість очікуваного готичного страху — ми занурюємося у майже сатиричну притчу. По вміло грається зі сприйняттям — герої розповідають про гуманістичну, м’яку «нову систему» лікування психічно хворих, яка поступово виявляється чимось зовсім іншим. Автор демонструє ситуацію, у якій норма і патологія міняються місцями так природно, що це вже не лякає, а тривожить. Ідея підміни — центральна в цьому тексті. Хто справжній лікар, а хто пацієнт? Хто вирішує, яка поведінка — нормальна? По пропонує не відповідь, а сцену, в якій усе зміщено, наче в кривому дзеркалі.
Оповідь Артура Гордона Піма
Серед творів Едґара Аллана По "Оповідь Артура Гордона Піма" вирізняється. Це експеримент, у якому морська пригода межує з містикою, документалізм із маренням. На рівні сюжету — це історія юнака, який тікає зі звичного світу вглиб океанічної безодні. Але у тексті ця втеча перетворюється на занурення у внутрішню прірву свідомості. По розгортає подорож як поступове зрушення реальності: від корабельної пригоди — до лавкрафтівського жаху перед первісною пусткою.