Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Санаторій
"Санаторій" Барбари Кліцки — це полотно, написане туманними фарбами, де кожна тінь приховує таємницю, а кожен шепіт ключ до загадки. Це химерний готичний сон, з якого неможливо прокинутися. Кліцка, замість того, щоб будувати прямий шлях до розгадки, заводить читача в лабіринт. Головна героїня, молода журналістка, приїжджає до ізольованого санаторію, який наче застиг у часі. Але її поява запускає ланцюг подій, що занурюють її в павутину минулого. Санаторій — це живий організм, що зберігає таємниці, кожен його коридор, кожна кімната частина великого болісного спогаду.
Вівторки з Моррі
Це не книга, а сповідь, написана на порозі вічності. Кожен вівторок, проведений поруч із професором Моррі Шварцом, який повільно згасає від невиліковної хвороби, стає не лише останнім уроком, а й одою життю, що ніколи не припиняється. Книга побудована як серія лекцій, але це не університетські догми. Це уроки, вистраждані до болю, де кожен висновок заснований на досвіді, а не на теорії. Моррі, що втрачає контроль над своїм тілом, знаходить нову силу — силу вчити. Він говорить про все: про гроші, про роботу, про прощення, про любов. Його мудрість не має зазубрених формул.
Талановитий містер Ріплі
Існує зло, що має холодну, витончену красу. Саме таким є зло, що мешкає на сторінках роману Патриції Гайсміт "Талановитий містер Ріплі". Це не кримінальний роман, а психологічна віртуозна партія, зіграна на нервах. Гайсміт не змальовує криваву драму, вона творить пронизливу сонату, де кожна нота — це бажання, кожен акорд — це брехня, а фінал — моторошна тиша. Ріплі — це дзеркало без душі. Він не має своїх рис, він лише відображає чужі. Коли йому дають завдання повернути з Італії розбещеного сина мільйонера, Діккі Грінліфа, Ріплі ступає на шлях, що веде в безодню.
#
#
Лускунчик
Це не просто казка, а містичний балет, що розігрується на межі двох світів: буденної реальності та химерної фантазії. Гофман, як чарівник, стирає межі між реальним і вигаданим. Різдвяна ніч у домі Штальбаумів — це лише прелюдія до великої битви. Потворний дерев'яний Лускунчик, що є "небажаним" подарунком, стає ключем до королівства, де добро і зло ведуть вічну війну. Замість ідеальних героїв, Гофман створює справжню героїню — маленьку Марі, яка бачить у Лускунчику не потворну ляльку, а втілення добра. Саме її віра, її сльози та відданість перетворюють битву іграшок на епічну війну.
Пармський монастир
Це не просто історична панорама наполеонівської епохи, а каскад пристрастей, що вибухають на тлі холодних стін монастиря та підступних інтриг італійських дворів. автор змушує серця своїх героїв битися в унісон з долею, ігноруючи її безжальні закони. Фабріціо дель Донго не герой-лицар, а юний ідеаліст, що шукає славу на полі бою, а знаходить лише іронію та безглуздя. Його життя — це вічна втеча: від політичних інтриг, від сімейної честі, від самого себе. Але справжньою королевою цієї партії є не він, а його тітка — графиня Сансеверіна. Вона втілення вогню, інтелекту та незламної вірності.
тиха, ледь чутна сповідь
це не роман, а витончений, мов мереживо, психологічний лабіринт, що веде в найпотаємніші куточки людської душі. Це не гімн, а скоріше тиха, ледь чутна сповідь, написана в'язким чорнилом самотності. Якщо "Джейн Ейр" була яскравим полум'ям, що освітлює шлях, то це мерехтливе світло свічки, яке бореться з мороком, що оточує героїню. головна героїня, не має ефектної зовнішності чи гучного голосу. Бронте створює образ, що є болісно впізнаваним для кожного, хто хоч раз відчував себе чужим на власному святі життя. Усі любовні лінії в романі — це не солодка казка, а складна, заплутана партія.
Маленький принц
Це не просто казка, написана льотчиком, що впав у пустелі, це — маніфест загубленого дитинства, пронизливий діалог із самим собою, втілений у формі зоряної подорожі. Замість чорнила, здається, Екзюпері писав сльозами та зоряним пилом, вкладаючи в кожне речення всю тугу за справжньою суттю речей. Кожна планета, яку відвідує Маленький принц, — витончена метафора. Король, що владарює лише над самим собою, Ліхтарник, що гасить і запалює зірки без мети, Ділок, що перетворює зірки на мертві цифри, — усі вони є мешканцями наших власних "планет".