Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Митькозавр із Юрківки
«Митькозавр із Юрківки» — це тепла й дотепна історія, що читається з усмішкою. У центрі сюжету двоє друзів, які приїздять на канікули до села. Але замість звичайного літнього байдикування їх затягує справжнє розслідування. Дитяча фантазія тут керує всім. Світ навколо оживає: кожен шелест це вже натяк на пригоду. Стельмах показує, що за кумедними подіями й вигадками стоїть дещо глибше: щира дружба, цікавість до всього нового, перші кроки у доросле мислення. Мова повісті легка й образна, діалоги живі. Гумор м’який, теплий. Природа, сільський простір, хатина, озеро — все виписано з любов’ю.
Щедрий вечір
Коли поринаєш у сторінки повісті «Щедрий вечір» ніби входиш у саму душу українського села, яке живе піснями, сумом і надією. Це лірична, майже пісенна розповідь про моменти людського єднання, котрі у найважчі часи залишаються джерелом світла й любові. Тут немає надмірного пафосу — усе щире, проникливе й прекрасне. Образ головного героя вражає душевною глибиною та здатністю помічати красу в буденному. Його очима читач відкриває Україну з її піснями і колядками, старими дідусями які зберігають пам’ять про минуле, і жінками, що несуть на своїх плечах тягар війни.
Гуси-лебеді летять
«Гуси-лебеді летять» — історія дитинства, глибока, дуже світла подорож у часи, коли серце було відкрите світу як вікно на вітер. Головний герой — хлопчик — бачить більше, ніж дорослі. Він живе серед пісень, праці, любові й тиші. Через його сприйняття ми відчуваємо пульс села. Мова Стельмаха текуча, жива. І кожна сторінка наповнена любов’ю до рідної землі, до людей, до спогадів. За простими побутовими сценами — велика душа народу. Тут і біль, і надія, і краса. «Гуси-лебеді летять» — це сповідь про дитинство, яке не зникає, а просто ховається десь глибоко в нас.
Леся Українка. Книги Сивілли
"Леся Українка. Книги Сивілли" точно не спроба академічної класифікації творчості за роками, темами і жанрами. Це діалог. Інтелектуальний, складний. Гундорова виводить Лесю з іконостасу — але не для того, щоб її розвінчати, а щоб вдихнути в її образ живе дихання сучасного контексту. Через архетип Сивілли — пророчиці, жінки, що говорить із майбутнім і кидає виклик теперішньому — вона перетлумачує тексти Українки як голос бунту, як феміністичне письмо. Книжка не залишає байдужим. Бо в ній — не лише про Лесю. У ній — про нас. Про жінку, яка знає ціну слову.
Не стати Мартинові дворянином!
Трагікомедія Івана Карпенка-Карого є актуальною і в наш час, на жаль. Прикро, коли люди вбивають собі в голову псевдоцінності й прагнуть будь-що стати поважними персонами. Заможний пан селянського походження Мартин Боруля захотів стати дворянином. Це почесно й вигідно, однак підстав для цього нема. Тим не менш, Мартин не хоче визнавати реальності, готовий встановити у своєму маєтку дворянські порядки, шукає для своєї дочки Марисі вигідну партію, попри те, що в неї вже є кохана людина. Прагнення стати дворянином відриває Борулю від реальності.
Щось лихе насуває
Усе починається з приїзду моторошного карнавалу. Він приходить тихо, без попередження. Та за яскравими вогнями й музикою ховається не свято, а щось набагато тривожніше. Бредбері пише так, що межа між казкою, філософією й жахом стирається. Страшно не через чудовиськ — страшно через бажання. Бо саме вони — справжні пастки. Карнавал не загрожує напряму, він просто дає те, чого ти жадаєш найбільше. Це роман про дорослішання. Про тінь, що невідривно слідує за світлом. Про вибір, який доводиться робити. Бредбері читається не очима, а шкірою.
Календарна обрядовість для дошкільнят
Перед нами - розробки уроків і занять, які можна проводити із дошкільнятами впродовж календарного року. Видання 2003 року, тому не слід дивуватися, що всі свята подано традиційно, зокрема, Покрова святкується 14 жовтня. Дуже важливим є те, що кожна розробка враховує вікові критерії, ілюстрована віршами та музичним супроводом. Діткам пропонується завчити напамʼять віршики про природу, пори року, свята. Особливо багато форм активності пропонують на Великдень, зокрема це ігри із розпису писанок і крашанок, загадки.
Америка Кафки
Світло першого ранку, океанський вітер і юнак із валізою в руці. Він прибуває в Америку — землю мрій, обіцянок, горизонтів. Але це не та Америка, яку рекламує Нью-Йорк Таймс. Це — Америка Кафки. І вона дивна. Химерна. І, як завжди у Кафки, тривожна. Карл Россман — юний вигнанець із Європи, якого батьки відправляють за океан після скандалу. Це не герой, це — дитина, закинута в механізм, що жодного разу не питає її згоди. І ця країна, ця Америка — вона не ідеал, а абсурдна бюрократична сцена, де людська гідність розчиняється між автоматами влади, випадковістю, абстрактними законами.
Весела наука
У цій книзі Ніцше перестає бути просто філософом — він стає поетом думки, алхіміком афоризму, жонглером істин. Тут немає довгих трактатів чи академічної сухості — лише вибухи, спалахи, несподівані повороти. «Весела наука» — назва гірка й іронічна. Весела — бо не плаче. Наука — бо шукає. Але шукає не абсолютів, а руху. Це наука сміливих. Бо ж у кожному афоризмі — як у краплі отрути — правда, яка може спалити старі переконання. Тут з’являється вперше одна з найпотужніших ніцшеанських ідей — «смерть Бога». Але Ніцше не святкує цю смерть, він не атеїст у звичному сенсі.
Так мовив Заратустра
«Так мовив Заратустра» Ніцше — це не роман у звичайному розумінні: це філософська поема-притча, розрізана на уривки, спалахи, афоризми й гіркі істини, промовлені до тих, хто готовий слухати. Ця книга — як вечірній вітер: холодний, несподіваний, очищаючий. Заратустра повертається з самітності, щоб поділитися новим словом: словом про смерть Бога, про надлюдину й волю до влади, про переоцінку моральних норм, про — що важливо — відповідальність, коли ти сам собі закон. Стиль Ніцше тут — як музика, що іноді дисонує, але саме дисонанс змушує серце битися швидше.