З цією книжкою я розлучатимусь із жалем. Норвезька письменниця і журналістка, яка перебувала в Афганістані у 2001-2002 роках, не здогадуючись, подарувала мені найприємніші годинизустрічі зі старим знайомим - чужою столицею чужої держави, яку, однак, я мав можливість спостерігати під час декількох візитів у 1984-1988 роках. Давно, за людськими мірками, але ностальгічні спомини, було, перетекли у нічне сновидіння, у якому я навіть влаштувався на роботу до аптеки водієм. А книжка пані Осне стала світовим бестселером. Заслужено.

Ми всі зустрічаємо таких людей. Принаймні, на моєму віці подібних типажів траплялося вдосталь.

Взявши до рук книжку, я був готовий до зустрічі з творчістю велета української літератури. Дивно, чи не так? Улас Самчук майже весь свій довгий вік прожив за межами України, маю на увазі активне і свідоме життя людини, яка чітко ідентифікує себе одним цілим з народом, до якого і ми всі, сподіваюся, себе зараховуємо. Народився письменник у 1905 році, а у віці 22 років дезертирував із польської армії, до якої його, попри бажання, взято незадовго до закінчення гімназії. А далі: Німеччина, Польща, Чехословаччина.

Фантастика - це жанр дитинства і юнацтва. Якось так сталося, що паралельно із статтєвим дозріванням моя увага сконцентрувалася на реальному житті, але я не позбувся мрійництва і колишні фантазії стосовно подорожей в інші світи не залишають мозок. Свого часу колекцію фантастики я подарував близькій людині. Зробив добре, бо інакше ті книжки пилилися би в окупованому Донецьку, а так вони мають можливість радувати читачів. І ще: не завжди за радянських часів була можливість купувати хороші книжки, тому деякі оповідання, у тому числі великого об'єму, я переписував від руки.