You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Маленька паризька книгарня, Ніна Джордж
Після цієї книги в мене з'явилося 2 нові правила: 🔹не купувати книги, в назві яких є слова, однокореневі з "книга" (це маніпуляція почуттями книголюбів) 🔹не купувати книги, в назві яких є слова, однокореневі з "Париж" (це суто маркетинговий хід.
"Востаннє, коли я збрехала" Райлі Сейгер
Якось непомітно для мене в моїй голові народилась рецензія на книгу Райлі Сейгер "Востаннє, коли я збрехала", і це буде рецензія в моєму улюбленому стилі "що не так з сучасною літературою" 🤷♀️ Автор в основному пише всі свої книжки в стилі "трилеро-детектив", але я дуже хотіла б подивитись на того, хто йому колись сказав, що ключ хорошого трилера - це лише: події мають відбуватись вночі (в ідеалі - в лісі), розв'язкою має бути виключно "вот ето поворот" без всяких логічних обгрунтувань мотивів злодія😶🌫️ Так, ти до останнього моменту не можеш вгадати, хто вбивця, але не тому, що це так май
Ловець Океану, Володимир Єрмоленко
"Ловець океану" Володимира Єрмоленко стала не те що приємним здивуванням, а найкращою книгою, яку я прочитала цього року Зараз намагаюся надолужити все вчасно непрочитане і полички забити українськими авторами 📚 Але якщо "класичні" твори, як то Підмогильного, Домонтовича, Вільде читати складно (ну бо не можу я спокійно спостерігати, як герой протягом 30 сторінок (а в хронологічному таймінгу в годину) переходить від стану "я кину все і переїду в село з колишньою, яку я рік тому фактично згвалтував" до стану "та пішла вона нахєр, ось інша прекрасна жінка, яку я до того бачив аж один раз в жит
Александра Крісто "Зруйнувати королівство"
Ліра - принцеса сирен, найнебезпечніша вбивця морської безодні. На кожен день народження вона збирає трофеї - серця принців. Але за два тижні до свого вісімнадцятиріччя Ліра порушує традиції сирен - забирає своє вісімнадцяте серце. За це її мати, королева морів, забирає її сили і перетворює на людину. Вона дає їй вибір: залишитись навіки людиною чи вбити принця Еліана, знаного як Вбивця сирен, без свого чарівного голосу. Еліан - спадкоємець наймогутнішого королівства. Але не своє місто, чи навіть не своє королівство він називає домом. Душа принца належить океану, а його покликанням є...
"Ляльковий дім" - п`єса про покликання людини
В основі п’єси – історія молодої вродливої жінки, Нори. Вона має чоловіка і прекрасних дітей, яких любить. Дія розпочинається напередодні Різдва, коли закінчився важкий період в житті родини.
Нора, багато років тому позичила гроші на лікування свого чоловіка. Торвальд, честолюбивий та роботящий, був проти позичок, незважаючи на загрозу хвороби, тому що не хотів бути залежним від лихваря – це могло зашкодити його кар’єрі. Але Нора переконала його, що гроші залишив їй у спадок її батько. Проте, жінка не мала права підписувати векселі, тому вона поставила підпис замість батька.
Відгук на книгу: Кохання в мозку (кольоровий зріз)
«Атлант розправив плечі» – мотиваційна трилогія про свободу вибору цінностей
Друга частина мотиваційної бізнес трилогії «Аттлант розправив плечі. Або » – або про Кодекс моралі у бізнесі, про творення цінності, але водночас на сторінках книги читач постійно, майже на фізичному рівні, відчуває самотність серед людей. Така самотність охоплює душу Генка Ріардена, який більшу частину свого життя проводить на роботі , йому дуже потрібно знайти людину, з якою він би почувався на рівних інтелектуально та емоційно, такою людиною, окрім Дагні Таггарт є для Ріардена його конкурент Франциско Д`Анконія.
Відгук на книгу "Нічний репортер" Юрія Винничука
●Пуделко чоколядних цукерків зі зображенням картини Архипа Куїнджі "Місячна ніч", контрабандні помаранчі та пляшка шампану. Саме такий романтичний набір було знайдено на віллі, оповитій загадкою...Бо поруч із пазлітками від цукерків – труп її власника, Томашевича. Кажуть, самогубство. Втім?!
♤Хто все ж вбив акціонера почесного міського Товариства, головного директора у фірмі з продаж солоду та хмелю, а опісля – учасника партії народної демократії і кандидата на президенти міста?!
Відгук на книгу "Вілла Деккера" Юрія Винничука
♡⅕"У суботу ми вирішили пообідати в місті, пішли на Ринок до "Атляса" і з подивом побачили давній Львів з тлумами перехожих на Академічній, зі столиками під дашками, де мирно собі сиділи люди і частувалися, а з вікон лунала музика. Не пропали ніде й вуличні співаки, а з ними і жебраки. Львів ані на хвилю не перервав свого нормального життя. Ось продзвенів трамвай, яким керувала молоденька моторова, продзвенів колією, яка ще зранку була пошкоджена бомбами. Ніщо не здатне вивести Львів з рівноваги. Живемо далі"