У невідомо в якому місті, у невідомо в які часі стоїть Дім. Там приймають дітей. Інших, не таких які зазвичай граються у дворах. Ці діти - інваліди. Кожен із різними ступенями важкості. В стінах будинку діти самі придумують собі правила, закони й ритуали. В них немає імен, лише прізвиська. Діти розділенні на групи, в яких царює своя ієрархія. Дім живе своїм життям, в якому малолітні інваліди вживають алкоголь та наркотики, курять та займаються сексом.

В п'ятому класі я була закохана в цей твір, адже Роальд Дал неймовірно описав місце куди мріє потрапити майже кожна дитина. А саме шоколадну фабрику.

Дуже незвичайна книга про серійника, який із сином викрадав дівчат і називав їх своїми метеликами. Коли їм виповнювався 21 рік (їхній термін придатності був 5 років, тобто більшості в момент викрадення було 16) він їх вбивав, заливав епоксидом. І от здавалося б, ого який кошмар, але у мене це не викликало сильних емоцій як хотілося б. Ну типу так, це дійсно моторошно, дуже моторошно, мені дуже шкода кожну дівчину, яка опинилася в лапах цих двох, але я читала багато історій набагато гірше в цьому плані.

В п'ятій історії неймовірного циклу Лола вночі стає захисницею тварин Лола Левине серце. Вона відважно рятує тварин із неволі та спеціальним літаком доправляє їх до спеціального притулку. Але вдень у неї із чотириногими друзями самі лише проблеми: навіть її власна кішка не дозволяє себе погладити! От якби вона була такою ж лагідною і товариською, як циркова кізка Білосніжка, яка залишилася бездомною!

Головні пригоди в цій книзі починаються з того, що Лола приводить чарівну кізку додому і, чесно кажучи, я їй заздрила, адже вона втілила мою мрію дитинства в реальність.