Рецензії та відгуки на книгу

«Не зачиняй серце» - чудова життєва романтична історія. Вся книга просякнута теплотою, ніжністю, романтикою, коханням. Читаючи, аж мурашки бігали по шкірі, настільки авторка зворушливо описала  відносини між Назарчиком і Надійкою.

Незважаючи на «прокляття», яке було накладене на хлопця рідною тіткою, молода дівчинка змогла його перемогти. І все завдяки сильним, всепоглинаючим почуттям, вмінню слухати і відчувати, думати не тільки про себе, а й кохану людину.

Ознайомилася з деякими поезіями цієї збірки. Вчергове зазначу - це постмодернізм, тому шукати глибини змісту даремно. Є чудова форма. Без великих літер, без ком, часто взагалі без розділових знаків. Особливо мені сподобався рядок зі словом «ти»: тититититититити. Одразу пригадалися літеральні раки, якими бавилися на початку вісімнадцятого століття студенти Могилянки. Звісно, ці всі мовні експерименти привертають увагу до талановитого автора. Хоч і пише він про банальне кохання. Але пише по-сучасному. І пише про хорошу дівчину, не про погану, інакше не було б стільки позитиву у віршах.

Зауважу, що у моїх руках друге видання книги, а це значить, що Марія Сергіївна підготувала чудову річ. Якщо серйозно, то читала книгу із задоволенням, хоча не з усіма тезами погоджуюся. Одразу видно, що автором є психолог, а не лікар. Головна увага звернена саме на показники розвитку дитини до року, на ігри та іграшки, сон немовляти, що і як читати малюку, як це - бути батьками. Авторка пише про колики й газики, хоча відносить їхню появу на другий і третій місяць розвитку. А в моєї дитини ці проблеми почалися на третьому тижні від народження.

Чудова збірка жіночої поезії. Сотня віршів, написаних 65 жінками. Є, щоправда, серед них і класики на кшталт Віри Вовк, Лесі України, Дніпрової Чайки, Олени Теліги. Є й сучасний класик Оксана Забужко і журналістка Вікторія Амеліна. Всі поезії поділено на чотири пори року, хоча у віршах не йдеться ні про зиму, ні про весну. Просто стан душі укладача був таким. Найбільше ж мене вразили слова, які я винесла в заголовок: «Люди бояться любові більше, аніж війни». І тут, пробачте, мені пригадалося власне життя і власні стосунки з чоловіками, багатьом з яких було 40+.