Рецензії та відгуки на книгу

Багато хто здивується, але я не є фанатом фентезі і нічого не знаю про «Володаря перснів», тому для мене Толкін відкрився сьогодні оповіданням «Листок пана Дрібнички». Цей твір було видано у 1945 році, а написано напередодні чи на початку другої світової війни. У світлі подій сьогодення ця інформація звучить доволі символічно, хоча про війну в оповіданні не йдеться. 

Здавалося, що країна Недоладія - то таке місце, куди потрапляють малі дітиська задля розширення своєї фантазії та уяви, та де там, дзуськи - найважливіше те, що той казковий світ має на меті навчати отих малих непосид доводити свої розпочаті справи до кінця, і робити їх не як небуть - "сяк-так", а відповідально. У центрі уваги дівчинка Аля, яка не вміє завершувати розпочаті нею дії, та закінчує їх так і не виконавши повністю.

Чуєте, як сурмлять роги останньої надії? Це настала година сутінків, коли вирішується доля не лише Ефлари, а й усіх існуючих світів. Шоста й остання пісня нашого Літопису — «Часова битва» - це грандіозний фінал, де стикаються світло і нещадна темрява, наче у вирішальній битві на полях Пеленнора.

«Місячний лабіринт» - одне з оповідань збірки «Обережно, тригери», автором якої є британець Ніл Гейман. Після віршика про те, як зібрати стілець, воно йде по суті першим у збірці. Звісно, як і в інших творах письменника, багато містики та незрозумілого. На початку своєї збірки Ніл Гейман розповідає про кожен твір, що вміщено у книзі, й згадує твір свого давнього приятеля під назвою «Сонячний лабіринт», тож якщо написано про сонце, тепер варто писати про місяць.