Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік

Зареєструйтесь щоб отримати доступ до всіх рейтингів.

4
Середня: 4 (6 оцінок)
Книга починається з того моменту, коли головна героїня Кароліна закінчує школу і її переслідує відчуття, що усі двері відкриті та шляхи незвідано-цікаві... Тут молодість драйву та бажання досягати вершин! Пошук власного місця під Сонцем! З маленького безперспективного хутора дівчина прямує у столицю із чіткими амбіціями та планами влаштуватися та забезпечувати себе самостійно.
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Немає меж людській скнарості

Після появи цієї пʼєси для багатьох слово Калитка стало символом скнарості. Людина бажає швидких грошей, має купу комплексів неповноцінності, свідченням чого є бажання Герасима поріднитися із родиною Пузирів. І той же Пузир (герой іншої пʼєси «Хазяїн») є таким саме сільським багатієм, який став пихатим після скасування кріпацтва. Тим не менш, Карпенко-Карий прагне із цього непривабливого пана зробити трагікомедійний і яскравий образ, додавши другорядних персонажів типу копача Бонавентури та хитрих євреїв.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
Одного дня я розглядала полиці бібліотеки і мою увагу привернула темно-синя книжка з блискучим золотим циферблатом на палітурці. Золотими буквами було написано: "Часодії ". А написав її… Книга виглядала так загадково, так цікаво, так...Магічно. Я зрозуміла : щоб не сталося - мушу прочитати її. І ,уявіть собі, не жалкую, адже "Часодії"- неймовірно цікавий твір, особливо для мене - підлітка. Виявилось, що головна героїня - Василина- моя однолітка і навіть зовнішньо схожа на мене. У книзі вона потрапляє у магічний світ, знаходить багато нових друзів і своє кохання.
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Письменник,який в умовах жорсткої совєтської цензури,наголосився написати частку художньої правди ."Козацькому роду нема переводу"Олександра Ільченко ,роман про козака Мамая,прославив українську літературу,це геніальне полотнище,нечуване для тих часів.В творі не має жодних похвал владі,а лиш повінь української мови, картини прадавніх звичаїв, прославляння товариської вірності й жертовності,глибокий пошанівок жінки матері,утіх на базарних карнавалах і виставах мандрівних лицедеїв, відтворення старовинних вірувань і забобонів,злива дотепів,вигадок.жартів.Ільченко дає радісні почуття,я
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Золотий жук

Едгар Аллан По у «Золотому жуці» відходить від звичного йому мороку не втрачаючи притаманної йому містичної аури. Перед нами захоплива історія скарбів, шифрів, безумства та блискучої логіки. Все починається з… жука. Маленька комаха із золотавим панциром, схожа на артефакт чи символ, стає ключем до таємниці, що веде до справжнього піратського скарбу. «Золотий жук» не просто пригодницька розповідь. Це ще й блискучий приклад дедуктивного мислення. По доводить: справжній інтелект — це не лише дар, а й прокляття, адже той, хто бачить глибше, завжди стоїть осторонь від натовпу.

вподобати
1 користувач вподобав.
4
Середня: 4 (1 оцінок)

Форрест Гамп

Форрест Гамп — один із найнеочікуваніших героїв в американській літературі. Він — простий, добрий, злегка наївний чоловік. У нього IQ нижчий за середній, але серце — чисте, як ранкове небо. Роман — це калейдоскоп пригод, що на межі фантасмагорії: війна у В'єтнамі, космічні програми, чемпіонати з пінг-понгу, хіпі, корпорації, президентські зустрічі. Форрест іде крізь усе це, не змінюючись у своїй сутності — бути чесним, допомагати іншим, не хитрувати. І ця простота — його суперсила.

вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Володар Туману

Карлос Руїс Сафон створює світ, де реальність тонка, як серпанок, а між берегами дитинства і дорослого життя — пливе тінь, у якій живе страх. Історія розгортається повільно, тривожно, і водночас заворожливо. Сафон створює атмосферу тривожну, але поетичну. Кожна сторінка дихає морем, таємницями, дитячими страхами і дорослими помилками. Персонажі живі, тонко прописані. А тіні, що нависають над ними, — це не лише надприродне зло, а й метафора втрати невинності, кінця дитинства, моменту, коли світ уже ніколи не буде простим.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Фауст

Гете створив справжній духовний космос, у якому людська душа — поле бою між світлом і пітьмою. Фауст — не герой і не злодій. Його пошук — це паломництво не лише крізь знання, насолоди й страждання, а й через саме життя в усіх його проявах. Втомлений від книг і мертвих істин, він укладає угоду з Мефістофелем — і тут починається шлях, де кожен вибір веде або до загибелі, або до прозріння. Мефістофель руйнує, але й пробуджує. Його іронія, гострий розум і зневага до людських ідеалів роблять його одним із найхаризматичніших антагоністів світової літератури.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Доторк

Деніел Кіз, знаний перш за все завдяки «Квіти для Елджернона», цього разу звертається до болю набагато земнішого, ніж експерименти над свідомістю. Він говорить про страх, про суспільне відторгнення, про отруєну довіру і про вибір залишитися людиною, коли світ втрачає людяність. «Доторк» — це про біль, що не має форми, але має вагу. Про дотик — буквально і метафорично — який змінює людей. Хтось, торкнувшись страху, стає жорстоким. Хтось, торкнувшись любові, залишається собою, навіть коли це небезпечно.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Воно

«Воно» — роман, що викриває глибини дитячої психіки, суспільних травм і темної магії підсвідомого. І хоча клоун Пеннівайз — лише одна з масок давнього зла, справжній жах ховається в байдужості дорослих, у забутих обіцянках, у мовчанці перед несправедливістю. Головні герої ведуть читача крізь калейдоскоп жахів, дитячих спогадів, дорослих розчарувань. Історія, подана у двох часових площинах — оголює тему вічного повернення: до себе, до страхів, до коріння. «Воно» не тільки про монстрів, що ховаються у каналізації. Це роман про ті страхи, які ми всі носимо в собі.

вподобати
1 користувач вподобав.