Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Українська література : ХХ ст.
Видавництво:
Рік видання: 2004
ISBN:
У посібнику аналізується літературний процес ХХ століття.
Рекомендований старшокласникам та абітурієнтам до підготовки з питань, які виносяться на усний іспит з української літератури. Матеріали упорядковано згідно із програмою з української літератури для вступних випробувань до ВНЗ України, рекомендованої Міністерством освіти і науки України.
Рецензії та відгуки на книгу (11484)
Із цією книгою я відкрила для себе культуру прадавніх народів майя. Із творчістю гватемальського письменника я вже знайомилася раніш. Але ці прочитані твори дуже відмінні - якщо в "Скорботній п'ятниці" та "Сеньйорі Президенті" Астуріас порушував тему соціально-політичного життя Гватемали початку минулого століття, часів правління диктаторів, то із "Маїсовими людьми" - занурююєшся у містичний світ культури народів Гватемали.
Друга прочитана книга від минулорічної лауреатки нобелівської премії з літератури. Як і роман "Вегетаріанка" книга "Уроки грецької" описує людську самотність. Та й взагалі читаючи нобелівських лауреатів різних років, я відчула наскільки самотність популярна тема у творчості великих митців. Кожен її змальовує по своєму, але лише читаючи їх, я зрозуміла, наскільки ця проблема різногранева. В "Уроках грецької" самотність має іншу природу.
Друга прочитана книга від минулорічної лауреатки нобелівської премії з літератури. Як і роман "Вегетаріанка" книга "Уроки грецької" описує людську самотність. Та й взагалі читаючи нобелівських лауреатів різних років, я відчула наскільки самотність популярна тема у творчості великих митців. Кожен її змальовує по своєму, але лише читаючи їх, я зрозуміла, наскільки ця проблема різногранева. В "Уроках грецької" самотність має іншу природу.
“Осінь патріарха” — це не роман у звичному сенсі, а мовна буря. Згусток повітря, насичений запахом гнилої влади, самотності й нескінчності. Маркес розгортає не історію диктатора, а нескінченне ехо його існування. Настільки розмите, що межа між ним і народом, між тілом і державою, між сном і смертю давно втрачена. Абзаци тягнуться на сторінки, здається, що читаєш нескінченну проповідь про владу, що перетворює людину на міф, а міф — на труп. Патріарх Маркеса — символ часу, який розкладається.
“Осінь патріарха” — це не роман у звичному сенсі, а мовна буря. Згусток повітря, насичений запахом гнилої влади, самотності й нескінчності. Маркес розгортає не історію диктатора, а нескінченне ехо його існування. Настільки розмите, що межа між ним і народом, між тілом і державою, між сном і смертю давно втрачена. Абзаци тягнуться на сторінки, здається, що читаєш нескінченну проповідь про владу, що перетворює людину на міф, а міф — на труп. Патріарх Маркеса — символ часу, який розкладається.
Незрівняна книга, манера написання письменником якої заворожує. У ній не зрозумієш хто все ж таки головний герой - Ліна чи Крістмас. Кожен розділ чергується оповідаючи про черзі про них. Біла дівчина та кольоровий хлопець. Таким чином на вимальованому широкому полотні півдня Америки Вільям Фолкнер натякає як про гендерну так і расову рівність. Роман витканий із чисельних епізодів, які переплітаються в основну сюжетну лінію.
Незрівняна книга, манера написання письменником якої заворожує. У ній не зрозумієш хто все ж таки головний герой - Ліна чи Крістмас. Кожен розділ чергується оповідаючи про черзі про них. Біла дівчина та кольоровий хлопець. Таким чином на вимальованому широкому полотні півдня Америки Вільям Фолкнер натякає як про гендерну так і расову рівність. Роман витканий із чисельних епізодів, які переплітаються в основну сюжетну лінію.
Із творчістю Вільяма Фолкнера, я починала знайомитися із збірок новел "Червоне листя" та "Домашнє вогнище", і скажу, що це було правильним рішенням, бо після короткої прози, приступивши до роману "Світло в серпні" вже виникає відчуття не просто зібрати усі історії воєдино у суцільний пазл, а тут розгортається велика картина світу Фолкнера.
Із творчістю Вільяма Фолкнера, я починала знайомитися із збірок новел "Червоне листя" та "Домашнє вогнище", і скажу, що це було правильним рішенням, бо після короткої прози, приступивши до роману "Світло в серпні" вже виникає відчуття не просто зібрати усі історії воєдино у суцільний пазл, а тут розгортається велика картина світу Фолкнера.
Прочитавши хоча б котрогось одного з японських авторів, настільки полюбиш японську літературу, що після цього вже будеш шукати їх книги, і навіть у дитячих текстах. Принаймі так сталося зі мною. Японська література особлива, бо вона про свободу, про ту, яка не залежна від обставин, вона про свободу вибору до будь-якого становища.
