Не змогла прочитати цю новелу за один день. Я про «Смерть у Венеції». Читала чотири.

По-перше, сам темп розповіді повільний, неспішний; піддаєшся цьому і сповільнюєшся  і уже повагом просто насолоджуєшся  цими довгими красивими реченнями, словосполученнями,  літературою високої художньої цінності. Текст дуже красивий, автор знає свою справу: «передати світ, втілений у слові». Перекладач теж на високому рівні, моя повага.

По-друге, для мене новела виявилася повна рефлексій, відсилала мене у власні спогади минулого, тому  доводилось повертатись до прочитаного речення ще раз.

Чи має значення для людини те, в якому суспільстві вона живе, якою професійною діяльністю вона займається, які люди її оточують? Чи здатне середовище впливати на трансформацію людини, її риси характеру, поведінку, ставлення до тих, хто опинився на межі... Які чинники при цьому є ключовими, щоб одна людина втратила людську подобу, а інша, опинившися на межі, залишалася людиною.

"Інститут" - неймовірна робота Стівена Кінга, яка відбивається в пам'яті. Давненько я не відчував такий великий спектр емоцій. Історія мене вразила. Цікаві персонажі, продуманий сюжет і неймовірна кількість крихітних елементів, що створювали цілісність світу.