Мою увагу привернула книга Селінджера "Ловець у житі", більш відома під назвою "Над прірвою у житі".

Особисто рекомендую читати її у сучаних перекладах, тому що я взяв у бібліотеці радянський екземпляр, який написано не дуже грамотно. Через цю прикрість читання не принесло мені багато задоволення, але коли я закінчив свої мандри у житті Голдена Колфілда, то після цього часто згадував про нього.

Уже вдруге Фоліо випускає «сонну продукцію» Катерини Бабкіної. Перед цим був романний дебют під назвою «Соня». В ньому молода письменниця зобразила інфантильну, незграбну, в’ялу, недолугу, інертну дівчинку. Яка пливе по життю, немов дохла тріска по течії. У «Соні» поетка максимально сконцентрувала тінейджерські комплекси та «бздики», авторське альтер его досягло в творі найвищого піку. Сируватий роман похвалили усі кому не лінь, тож після «тріумфу», низки дружніх «одобрямсів», Бабкіна взялася перевидавати старі вірші. Додавши декілька нових.

После "Повелителя мух" я бралась за "Шпиль" без опаски, но коварный Голдинг перевоплотился. Романы не похожи на столько, на сколько это вообще возможно для одного и того же автора, а "Шпиль" - не тот, с которого следует начинать.

Какими качествами должен обладать настоятель собора? Как на счёт гордыни, самовлюблённости, эгоцентризма? Расскажите средневековому служителю о навязчивых идеях и фаллических символах, он нуждается в помощи со стороны.

«Таємне джерело» – це детектив із міфологічною начинкою. На дворі 1981 рік, застійний період совкової імперії. Всюди ще панує дух атеїзму, країна Рад дрейфує між Афганською війною та економіко-технічною стагнацією, натомість маховик пропаганди зомбує радянських жителів світлим соціалістичним майбутнім. У брежнєвські часи нашому письменнику стукнуло 11, відповідно школяр Андрій Кокотюха ще не міг психологічно відчувати епоху, критично осмислювати дійсність. До того ж основні сцени в творі відбуваються далеко від автора, в західноукраїнському селі.