You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час
ОДНОЗНАЧНО ХОРОША І ДОБРА КНИГА!
Дочитала книгу і вирішила, поки враження досить свіжі і яскраві, написати про це. Дуже хороша книга! По-перше хто і на якій підставі може вирішуватити де межа між здоровою і хворою психікою, між "повноцінною" та "неповноцінною" людиною. Хто знає, що робиться всереді та яким є внутрішній світ дитини аутиста? Книга дуже добра, тепла і співчутлива. Вона може навчити людей по-іншому ставитись до "трішки інших", не "хворих" і "недоровинутих" а власне "інших", які живуть у своєму світі, які направду можуть відчувати цей світ ще тонше і делікатніше.
Вино з кульбаби
"Він збагнув: цей день різнитиметься від інших. Різнитиметься ще й тому, що є дні, які складаються із самих запахів, коли ти відчуваєш цілий світ нюхом, удихаючи й видихаючи його крізь ніс,- так пояснював батько, везучи Дугласа та його десятирічного братика Тома машиною за місто. А в інші дні, сказав він, можна тільки вухом почути, як гримить і бринить усесвіт. Є такі дні, що їх треба куштувати на смак, і такі, що краще відчутні на дотик. Випадають і такі, які належить сприймати всіма чуттями разом.
Не гірка гірчиця
Катя Бабкіна повісила на свої поезії ярличок «наївні». Наївні - це і щирі, і в чомусь невинні, й безпосередні, а також довірливі, простодушні. Та що сокровенне може довірити читачеві жінка? Наївне запитання... «Ужинок» інтимної лірики вихлюпнувся з бурхливого моря поетичної душі на сторінки її «Гірчиці», але не тільки. Та все ж про наїв ліричної героїні з присмаком гіркоти. В одних поезіях цей наїв схожий на меланхолію і розпач від утрати кохання з афористичним присмаком:
... Як виростає сум - краще тобі не знати.
Дірка, де буде зуб, вогка, оселилась в роті.
Відірване листя, що летить за вітром
Новий роман І.Роздобудько віддзеркалює одну із ключових проблем нашого суспільства — побивання українців за кордоном у надії на краще життя. Виїжджаючи за межі України, наші громадяни чомусь переконані, що вони там комусь потрібні, наче там їх хтось чекає з радісною посмішкою, розпростертими обіймами і готовністю забезпечити житло, робоче місце, швидке й “неболюче” адаптування до нових соціальних умов, комфортне життя.
"Тероризм" як полюція Андрія Любки
Я лише нещодавно познайомився з творчістю Андрія Любки. Це відбулося на одному цирковому дійстві чи то пак клоунаді, які зараз по-модньому звуться “слем”, “слем-турнір”, “збіговисько слемерів” (хоча до цього явища більше підходить “збіговисько ламерів”). І тоді не виступ молодого поета викликав у мене подив, а дивна бурхлива реакція “жіночої частини” публіки на такі недолугі віршики. Чи то манера читання заворожила аудиторію, чи, можливо, інший якийсь фактор. Не знаю. Але це мене зачепило і я придбав у книгарні його підстаркуватий “Тероризм”.
У казковому світі баламутників
Ім’я цього літератора не потребує реклами чи попередніх зауваг. Та все ж скажу. Талановитий митець, організатор літературних дійств (поетичний фестиваль “Ноосфера”, різноманітні поетичні тусовки тощо), засновник і шеф-редактор журналу “Культреванш”, лірична поетична зірка 90-х.