Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час
Та, що стала сонцем
«Та, що стала сонцем» переносить у світ Китаю XIV століття, де править хаос. На тлі падіння монгольської династії, одна селянська дівчина, що згідно з пророцтвом була приречена на небуття, вирішує переписати власну долю. Це оповідь про амбіції, продиктовані не прагненням слави, а бажанням вижити. Головна сила твору — у його незламній героїні та моральній неоднозначності. Шеллі Паркер-Чан досліджує, як далеко людина готова зайти заради влади, перетворюючи власну сутність, щоб відповідати чужій долі.
Будинок Старлінгів
«Будинок Старлінгів» — сучасна готична казка, що занурює у світ, де межа між реальністю та фольклором стирається. Головна сила твору — у його неперевершеній атмосфері та глибокому зануренні в місцевий колорит. Авторка перетворює сам будинок на живий організм, що дихає історією та болем. Це оповідь, що вміло поєднує в собі елементи містики, таємниці, і водночас є чуйним дослідженням травми, соціального відчуження та пошуку свого місця. Герроу будує сюжет, що інтригує з перших сторінок, розкриваючи заплутані сімейні таємниці, що перегукуються з легендами краю.
Не можна не плакати
Романи Артура Гейлі, за винятком «Детектива», можна вважати яскравим прикладом виробничого роману. Цього разу ми поринаємо в атмосферу провінційної лікарні у штаті Пенсильванія. 1950-ті роки. Лише нещодавно винайшли антибіотики. Очільник патологоанатомічного відділення Пірсон не встигає за новими науковими відкриттями. Після смерті дружини він перестав слідкувати за своєю зовнішністю та за технологіями. А коли приходить молоде покоління лікарів, що вказує на зміни та помилки, чинить спротив. І все б нічого, якби через цю впертість не загинуло недоношене немовля.
Сни й камені
«Сни й камені» — це не традиційний роман, а скоріше поетичний твір у прозі, що запрошує у світ, де місто стає живою істотою. оповідь розгортається поза звичайними рамками, досліджуючи народження, життя та занепад неіснуючого міста. Це книга існує на межі між мрією та реальністю, між ідеальним планом на папері та жорсткою фізичністю каменів. Авторка створює мозаїку думок, образів та спостережень, що разом складаються у філософську притчу. Кожне речення є витонченим, змушуючи занурюватися в атмосферу, відчувати пульс міста.
Потаємне серце Італії
Ця книга — не туристичний маршрут, а занурення вглиб справжньої Італії. «Потаємне серце Італії» відкриває світ, де велич епох межує з прихованими вадами сьогодення. Автор демонструє, що справжній дух нації можна осягнути, лише зазирнувши за лаштунки. Він розплітає клубок дивовижних протиріч, що складають італійську душу: від ревіння футбольних трибун до мовчазної ієрархії мафії, від містики минулого до політичного цинізму сучасності. Автор показує як несумісні світи сплітаються в єдину дивовижну тканину, створюючи картину, що захоплює своєю складністю і викликає гіркий смуток.
Імпресіоністичне марево
Повість «Пан» вважається найвидатнішим твором Кнута Гамсуна. Однак йдеться про античного Бога Пана, що асоціюється із незайманою природою, а не про хазяїна над кріпаками. І спершу так і здається. Глан втомився від міської суєти і приїжджає у ліс, де спокійно живе собі в хатинці. Чимось нагадує «Інтермецо» Коцюбинського, який у новелі зізнається, що його втомили люди. Потім Глан закохується в місцеву красуню Едварду. Тут у мене вже асоціація із «Олесею» Купріна. А потім сюжет настільки закручується, що тут уже більше схожості із «Кармен» Проспера Меріме.
Бунт письменниць
Перед нами дванадцять історій про жінок епохи модернізму - відомих і не дуже українських письменниць. Марко Вовчок, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Грицько Григоренко, Ірина Вільде та інші. Біографія кожної - то ціла історія, за сюжетом якої можна зняти серіал. Ось еротичні походеньки Марії Вілінської, її любощі із Паньком Кулішем, що спокійно мав собі дружину; а ось її пригоди в еміграції з молодими коханцями. І коли вона встигала писати свої твори під псевдо Марко Вовчок? Ось борчиня за рівні права жінок в Австрії Ольга Кобилянська, яка відверто освідчується у коханні чоловікові.
Борчиня за волю
Творчість Олени Теліги сповнена патріотизму і боротьби. Це так звана «чинна» поезія: боротися треба «до самого чину» за відродження України та її свободу. У поезії «Сучасникам» поетка пише: «Не треба слів! Хай буде тільки діло!» Тут яскраво простежується протиставлення пасивності й активності, спокою та руху, пристосуванства і боротьби, апатії й боротьби. Авторка закликає сховати свій біль й ламати раптовий порив. Для неї головним є союз непоєднуваного: щастя і болю, душі і тіла, вона купає свою душу у холодній зливі.
Патріотична поезія
Кожна поезія Олега Ольжича сповнена патріотизму та віри в незалежність України, в її відродження. Крім того, відчувається, що автором є професіональний історик та археолог, який у кожному епізодові української історії бачить боротьбу за визволення. У вірші «Археологія» читаємо фразу: «Ми знали мідь. Ми завжди воювали», тобто вся історія України - це історія боротьби і воєн.
Анти тоталітарне дитяче оповідання
Олег Ольжич більш відомий як історик, археолог, поет, у віршах якого чимало патріотичних нот та закликів. А от дитяче оповідання «Рудько», на перший погляд, може здатися дивним. Адже перед нами історія звичайного курчати, який живе у дворі, взаємодіє із іншими мешканцями подвірʼя, періодично захищає когось, наприклад бʼється із яструбом та Сивим, періодично перемагає чи, навпаки, програє. В образі цього курчати - півня Олег Ольжич демонструє нам непересічну особистість, яка прагне боротися проти тоталітарного режиму, попри утиски, зневіру, загибель родичів.