Мабуть, деяких авторів таки хвалять через так звані «особисті зв’язки». «Привіт, друзяко, а чи не напишеш мені файного відгуку? Ти ж мій друзяка». «Та будь ласка, мені що, важко?» Принаймні, таке враження залишає по прочитанню прози Наталки Сняданко. Читаємо на обкладинці «Гербарію коханців» такі рядки від Тараса Прохаська: «Наталка Сняданко захоплює своєю внутрішньою свободою. Здається, вона настільки відважна, що пише тільки так, як їй хочеться. Вона розповідає своє. І, власне, тому ми сідаємо, замовкаємо і слухаємо».

Писати про дебютні книжка справа вкрай невдячна. Ім’я молодого автора відоме аж надто вузькому колу: видавцеві, декільком редакторам, родичам та знайомим літераторам. Існує навіть загроза, що перша книжка може бути останньою в творчості початківця, бо не всі переживають постдебютний депресивний синдром. На жаль, твори молодих письменників розчиняються в бурхливому морі літератури. І прикладів цьому достатньо.

Науково-фантастичний роман. Думала,буду його мучити до неможливості довго,бо не дуже цікавлюся таким жанром,а прочитала за дві доби. І подумалося,що не така то вже й фантастика! У автора явно був дар яснобачення!) Теперішні плазмові телевізори,плеєри,інша техніка,без якої ми вже не уявляємо собі життя,цілодобові реаліті-шоу і сіт-коми...Якби на книзі не стояла дата 1951,то цілком можна було б упізнати сьогодення. Нелюбов і неповага до читання і якісної літератури зокрема...Людське життя ціниться так мало.